Висновки

Отже, Всесвітня організація охорони здоровя, усі цивілізовані країни визнали харчування одним з найголовніших факторів забезпечення та покращення здоровя населення.

Харчування -- головний керований чинник, що забезпечує нормальний ріст та розвиток дітей, здоровя та якість життя людини, працездатність, активне довголіття, творчий потенціал нації.

Крім того, правильно організоване харчування відіграє важливу роль у зниженні ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань, особливо так званих хвороб століття: серцево-судинних, онкологічних, діабету, ожиріння, остеопорозу, карієсу тощо.

Науковим фундаментом ефективного використання фактора харчування в збереженні здоровя людини і профілактиці захворювань є теоретичне обґрунтування взаємозвязку харчування та життєдіяльності організму.

Теорія збалансованого харчування сприяла розвиткові нових ідей і прогнозів у галузі харчування, розробці практичних заходів, повязаних із харчовими ресурсами і потребою в їжі в глобальних масштабах.

На основі цієї теорії розроблено різні харчові раціони для всіх груп населення, створено нові харчові технології, виявлено раніше невідомі амінокислоти, вітаміни, мікроелементи.

Наукове обґрунтування різних вікових і професійних груп населення також базується на вченні про функції їжі.

Завдяки правильно організованому харчуванню їжа має виконувати всі свої функції в організмі. Підтримання їх на адекватному екзо- і ендоекології людини рівні забезпечує сталість внутрішнього середовища організму і гарантує людині міцне здоровя.

Отже, раціональне харчування -- це фізіологічно повноцінне харчування здорових людей, яке призначене для профілактики аліментарних захворювань, насамперед хвороб недостатнього харчування.

Таким чином, в основі сучасних уявлень про харчування повинна лежати концепція оптимального харчування, яка передбачає необхідність і обовязковість повного забезпечення потреб організму не тільки в енергії, есенціальних, мікро- і макронутрієнтах, але і в необхідних баластних та мінорних нехарчових біологічно активних компонентах їжі, перелік і значення яких неможливо вважати остаточно вивченими і встановленими. Лише таке харчування спроможне запобігти розвиткові хронічних неінфекційних захворювань.

Фізико-хімічні властивості та органолептичні показники сироваточних напоїв визначаються видом та якістю вихідної сировини. У звязку з тим, що можливий асортимент виробів, які можуть виготовлятися на його основі, досить широкий і представлений оздоблювальними кремами (масляний, заварний), десертами (суфле, креми), морозивом, то при виробництві напівфабрикату доцільне використання молочної сировини з низьким вмістом жиру, а саме - молочної сироватки, що дозволяє одержати продукцію з меншою калорійністю та вираженими функціональними властивостями.

Використання сироватки -- перспективний напрям у виробництві продуктів функціонального призначення. Найпростішим способом застосування сироватки, при якому зберігаються всі її інгредієнти -- створення напоїв на її основі.

Полісахариди - складні вуглеводи, які за хімічною структурою є полімерами, побудованими із залишків багатьох тисяч молекул моносахаридів та їх похідних, обєднаних за допомогою реакції поліконденсації.

Технології отримання пектинових препаратів, з одного боку, спрямовані на повніше переведення пектину в екстракт, а з іншого, - на збереження його нативної структури або ж модифікацію її таким чином, щоб зберегти або поліпшити багато корисних для людини властивостей цього полісахариду.

Застосування лужної екстракції у сполученні з мембранним очищенням і концентруванням має свої переваги над традиційними схемами одержання пектинових речовин з позицій енергоресурсозберігання.

Список використаних джерел

Горбатова К.К. Биохимия молока и молочних продуктов. - М: Легкая и пищевая промышленность, 1984. - 344 с.

Гуліч М.П., Марзеєва О.М. Здоровье человека: научные основы питания // Здоровя України. - 2003. - №62.

Донченко Л.В. Технология пектина и пектинопродуктов Учеб.пособ. - М.: ДеЛи, 2000. - 256 с.

Дудкин М.С., Щелкунов Л.Ф. Нове продукты питания. - М.: МАИК «Наука», 1998. - 304 с.

Инихов Г.С., Брио Н.П. Методы анализа молока и молочных продуктов. - М: Пищевая промышленность, 1971. 423 с.

Кравченко, Э.Ф. Прогрессивные технологии переработки молочной сыворотки [Текст] / Э.Ф. Кравченко // Переработка молока. - 2006. - № 4. - C. 36-37.