1.1 Вплив неякісного харчування на стан здоровя та смертність населення України

Висока смертність населення України має потребу у вивченні основних причин, якими вона викликана. Це дасть можливість розробити зважену демографічну політику зниження рівня смертності й збільшення тривалості життя населення України. Сучасні тенденції смертності на Україні відрізняються від розвинених країн наступними рисами: структурою смертності, що властива країнам, що не завершили демографічний перехід, зокрема, значною питомою вагою в загальній кількості померлих, померлих від інфекційних захворювань; раннім віком настання смерті. Середній вік смерті від основних класів хвороб населення України на 10-15 років менше ніж у розвинених країнах [9].

Ці відмінності формуються під впливом багатьох причин, які більш-менш вивчені та для яких запропоновані основні заходи щодо їхнього подолання. Без уваги широкого наукового співтовариства залишилося вивчення впливу кількості і якості харчування на здоровя й смертність населення України [9].

Основний завданням держави в області забезпечення здорового харчування, на сучасному етапі розвитку, є створення сприятливих умов для: доступності харчових продуктів для всіх прошарків населення; забезпечення високої якості та нешкідливості для здоровя людини харчових продуктів; поширення інформації щодо принципів раціонального харчування [22].

Під якісним харчуванням ми розуміємо харчування, що повинне забезпечувати організм людини достатньої для нормального розвитку їжею, кількістю калорій, і, що особливо важливо, бути збалансованим по складу живильних речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Для збереження здоровя людини, його працездатності, правильного росту й розвитку дітей необхідне споживання білків, особливо тваринного походження. Раціональною нормою визначається, що частка білків не повинна бути менше ніж 15%, жирів - менше ніж 30%, а частка вуглеводів повинна становити відповідно 55% добового споживання. Недолік тих або інших елементів приводить до порушення життєво важливих функцій людини [13].

Основними джерелами інформації про кількість та якість харчування населення України є:

- оцінка споживання населенням України основних продуктів харчування на основі обстежень умов життя домогосподарств (Держкомстат України);

- баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України на основі балансових розрахунків фондів споживання основних сільськогосподарських продуктів в Україні та регіонах (Держкомстат України); дослідження, які проводяться Міністерством охорони здоровя України, науковими установами НАН України й іншими недержавними науковими установами [21].

З 1995 по 2001 рік в Україні відбувалося скорочення споживання продуктів тваринного походження. Так, споживання мяса за цей період скоротилося на 7,8 кг розраховуючи на одну людину, а молока й молочних продуктів - на 38,4 кг. Відбувалося скорочення та інші основні продукти харчування, ця ситуація поступово початку поліпшуватися починаючи з 2001-2002 років.

Частина білків у загальній калорійності харчування по окремих типах населених пунктів в 1995 році коливалася від 9,3% у малих містах до 11,1% у сільській місцевості. На частку жирів у малих містах доводилося 23,7% і на частку вуглеводів - 66,0% калорійності. Тобто спостерігався значний дисбаланс між їжею тваринного походження, що забезпечує білки й жири, і їжею рослинного походження. У той же час, калорійність була низкою - від 2352 кілокалорій у більших містах, до 2838 кілокалорій у сільській місцевості2. В 2004 році цей дисбаланс став ще більш помітним (табл. 1.1), так у малих містах уміст білків у добовому раціоні склало 12,4%, жирів - 21,7%, а вуглеводів - 65,9%. У той же час, за цей період виросла енергетична цінність харчування - до 3493 кілокалорій проти 2693 в 1995 році. Нераціональна структура споживання приводить до виникнення білкового голодування, що негативно впливає на функціонування організму людини [6].

Таблиця 1.1 - Енергетична цінність і вміст живильних речовин у спожитих продуктах харчування, 2004 рік

* за розрахунками на основі даних обстежень умов життя домогосподарств Держкомстату України за 2004 рік [21].

Зростаюча енергетична цінність харчування, не вирішуючи проблеми недоспоживання в найбідніших верств населення, породжує іншу проблему - надмірне споживання продуктів харчування, що приведе до ожиріння й розвитку супутніх хвороб [20].

Незважаючи на те, що енергетична цінність харчування зростає досить швидкими темпами, споживані продукти містять недостатня кількість мінеральних солей і мінералів. Так, якщо енергетична цінність добового раціону харчування збільшилася в 2004 році на 25,5% у порівнянні з 1995 роком, то споживання основних мінеральних солей майже не зросло, а вміст деяких з них, навпроти, скоротилося. Так, зокрема, уміст ретинолу й бета-каротину в добовому раціоні харчування становить відповідно 80,5% і 85,7% від рівня 1995 року [9].

Особливе занепокоєння викликає низька вітамінізація продуктів харчування. Так, у добовому раціоні харчування населення України вітамін Зі становить 110 мг, при нормі 200-220 мг, у частини людей зі значним дефіцитом цього вітаміну, що зросла більше чим в 10 разів, споживання вітамінів В1, В2, В6, В12, склало біля 30% від норми. Гіповітаміноз погіршується при захворюванні шлунково-кишкового тракту, печінки й нирок, оскільки погіршується механізм усмоктування вітамінів, що приводить до погіршення стану хворого й розвитку інших захворювань, а в деяких випадках до передчасної смерті. Для рішення цієї проблеми необхідне включення в найпоширеніші продукти харчування полівітамінних сумішей, споживання яких відповідає фізіологічним потребам організму [20].

Ще однією проблемою є низька забезпеченість продуктів харчування мінеральними солями. Залізодефіцитний стан є найпоширенішою патологією. Так, по даним Міністерства охорони здоровя, кількість анемій серед вагітних в останні роки істотно виросло. В 1995 році 15% вагітних жінок мали ускладнення у вигляді анемії, а в 2004 році ця цифра склала вже 30%. У той же час у розвинених країнах ця цифра не перевищує 10%.

Проведений аналіз дає підстави зробити висновки й запропонувати найбільш доступні шляхи по поліпшенню якості харчування населення України, що, у свою чергу, буде сприяти поліпшенню здоровя й зниження смертності населення.

Аналіз показує, що найважливішими з існуючих проблем у харчуванні є: дефіцит більшості вітамінів (60% населення України страждають від недостатньої кількості вітаміну З, 50-70% за різними оцінками вітамінів групи В); дефіцит заліза (до 40% дітей раннього віку й молодих жінок, більше 30% вагітних жінок) і інших мікроелементів (йоду, фтору, кальцію); у середньому більше третині українців споживають жири в кількості, що підвищує ризик розвитку обмінних порушень і захворювань. Для населення в цілому актуальна проблема надлишкової маси тіла й ожиріння - більше 50% дорослого населення.

Аналіз динаміки споживання харчових продуктів населенням України показує, що, незважаючи на позитивну динаміку по ряду позицій (включаючи істотне збільшення середніх величин сумарної калорійності харчування в 2004 році в порівнянні з 1995 роком), їхній раціон у цілому не відповідає сучасним поданням про здорове харчування. Недостатнє споживання овочів і фруктів, молока, риби й т.п.

Причини структурних зрушень у харчуванні носять багатомірний характер, але велика кількість із них обумовлено економічним становищем країни. Дуже важливу роль грають звички й традиції населення, а також загальний досить низький рівень знань населення про основи здорового харчування.

Так, наприклад, поліпшити показники забезпеченості населення вітамінами й іншими мікроелементами можливо за рахунок продуктів масового споживання (хліб, молоко), збагачених цими речовинами. Однак у цей час збагачення вітамінами хліба здійснюється в обсягах, недостатніх для заповнення існуючого дефіциту в харчуванні. В асортиментах молочних продуктів є вітамінізовані, але висока вартість робить їх недоступними для більшої частини населення.

Для зміни ситуації з виробництвом збагачених продуктів масового споживання в кращу сторону необхідне вживання термінових заходів, включаючи підготовку законодавчих актів, які б зацікавлювали виробника у випуску такої продукції.

При формуванні програм допомоги й підтримки населення першорядне значення повинне приділятися дітям і підліткам. Саме тому повинні бути створені соціально-економічні умови для нормального харчування вагітних і жінок, що годують, грудних дітей, дітей раннього віку, здорового харчування дітей дошкільного й шкільного віку. У першу чергу це ставиться до груп населення із числа незаможних.

Поліпшенню структури харчування й зміцненню здоровя буде сприяти збільшення в раціоні овочів і фруктів. Відповідно рекомендаціям ВІЗ, їхнє споживання повинне становити не менш 400 грамів у день.

Важливу роль у харчуванні й забезпеченні здоровя грають продукти тваринного походження - мясні й молочні, однак при розвитку виробництва цієї групи продуктів повинен бути зроблений акцент на продукти зі зниженим змістом жиру й умістом необхідних мінералів і вітамінів.

Реалізація цих заходів у повному обсязі представляє важливу проблему, оскільки економічні можливості й традиції харчування значної частини населення є практично непереборним барєром на шляху їхнього впровадження. Питання виробництва й реалізації харчової продукції не можна розглядати у відриві від поширення серед населення принципів і звичок здорового харчування [3].

1.2 Екологічні проблеми харчування

Проблема негативного впливу забруднення навколишнього середовища на здоровя людини стає усе більше гострою. Вона переросла національні кордони й стала глобальною. Інтенсивний розвиток промисловості, хімізація сільського господарства приводять до того, що в навколишнім середовищі зявляються в більших кількостях хімічні сполуки, шкідливі для організму людини. Разом з тим успіхи науки дозволяють регулювати зміст цих шкідливих речовин і доводити їхню концентрацію до безпечних величин. Це стосується як всього навколишнього середовища, так і окремих харчових продуктів [2].

Відомо, що значна частина чужорідних речовин надходить в організм людини з їжею (наприклад, важких металів - до 70%). Тому широка інформація населення й фахівців про забруднюючі речовини в продуктах харчування має велике практичне значення. Завдяки успіхам медичної науки й профілактичних заходів багато інфекційних хвороб, раніше широко розповсюджені й життя, що скорочували середню тривалість, втрачають свою провідну роль. У цей час все більшого значення набувають різні шкідливі фактори, що сприяють поширенню таких захворювань, як рак, серцево-судинні, діабет, хвороби шлунково-кишкового тракту, печінки й ін., поява яких повязане з умовами сучасного життя. Не останню роль у цьому грає недоїдання, переїдання і якість харчових продуктів. Наявність у харчових продуктах забруднюючих речовин, що не володіють харчовою й біологічною цінністю або токсичних, загрожує здоровю людини [3].

Природно, що ця проблема, що стосується як традиційних, так і нових продуктів харчування, стала особливо гострої в цей час. Поняття «чужорідна речовина» стало центром, навколо якого дотепер розпалюються дискусії. Всесвітня організація охорони здоровя й інші міжнародні організації от уже близько 40 років посилено займаються цими проблемами, а органи охорони здоровя багатьох держав намагаються їх контролювати й впроваджувати сертифікацію харчових продуктів [5].

Забруднюючі речовини можуть попадати в їжу випадково у вигляді контамінантів-забруднювачів, а іноді їх уводять спеціально у вигляді харчових добавок, коли це, нібито, повязане з технологічною необхідністю. У їжі забруднюючі речовини можуть у певних умовах стати причиною харчової інтоксикації, що являє собою небезпека для здоровя людини. При цьому загальна токсикологічна ситуація ще більше ускладнюється частим прийомом інших, що не ставляться до харчових продуктів речовин, наприклад ліків, влученням в організм чужорідних речовин у вигляді побічних продуктів виробничого й іншого видів діяльності людини через повітря, воду, споживані продукти й медикаменти. Хімічні речовини, які попадають у продукти харчування з навколишньої нас середовища, створюють проблеми, рішення яких є нагальною потребою [8].

У результаті цього необхідно оцінити біологічне значення погрози цих речовин для здоровя людини й розкрити її звязок з патологічними явищами в організмі людини. Остаточним підтвердженням небезпеки або безпеки чужорідної речовини є багаторічне токсикологічне випробування на тварин, найбільш близьких до людини по біохімічних параметрах. Гарні, плідні результати дає міжнародне співробітництво в цій області, що заохочують ВОЗ і ФАО. В Україні ввели обовязкову сертифікацію харчових продуктів на зміст тих або інших забруднюючих речовин.