Особливості вирощування та виробництва грибів на Україні

курсовая работа

1.1 Аналіз вирощування та виробництва грибів на Україні

Світовий рівень виробництва грибів за останні 25 років збільшився в 4 рази(1980 рік - біля 1,5 млн., 2000 рік - 5,5 млн. тонн грибів в рік). В грибному бізнесі перше місце займає печериця (рос. - шампіньйон) (приблизно 85%).На сьогоднішній день нараховується 15 видів грибів, які вирощуються в штучному середовищі. Також широкої популярності набула глива.

Вирощування грибів стало дуже популярним (рис.1.1). З одного боку, цей вид діяльності приносить непоганий дохід, є дуже вигідним і перспективним заняттям, з іншого - вживання вирощених грибів дає змогу уникнути отруєнь, як це є з невідомими грибами, що ростуть у природі. В Україні щорічно вирощується за різними оцінками 0,5-1,5 тис. тонн грибів. Цього недостатньо для того, щоб забезпечити всіх цим продуктом. Для порівняння у країнах Західної Європи вирощують 0,15-0,7 млн. тонн в рік, а у США 0,5-0,7 млн. тонн на рік. Отож, в нашій країні цей бізнес є перспективним і може приносити чималий дохід.[1]

Рисунок 1.1- Вирощування грибів на Україні

Сьогодні на ринок виходять дрібні господарства, які вирощують гриби приватно вдома чи на дачі. А серед потужних гравців на ринку такі підприємства як «Боровик», «Ріо», «Наш край».На рисунку1.2 зображено технологія вирахування грибів-гливи.[2]

Рисунок 1.2 - Технологія вирощування гливи (1-вирощування гливи екстенсивним способом у теплиці; 2-зволоження і перемішування субстрату для вирощування гливи інтенсивним способом; 3-змішування пастеризованого субстрату із зерновою грибницею;4-нанесення надрізів на пластиковий мішок, наповнений засіяних субстратом;5-розміщення блоків для вирощування гливи на стелажах з вертикальним підвішуванням;6- плодоносна глива.)

Первинною основою високої рентабельності грибного виробництва служить якісний компост для вирощування міцелію, максимально придатний для життя печериць. Для приготування компосту можна використати такі компоненти: солома, кінський гній, курячий послід, гіпс, вода. (Слід зазначити, що склад компосту може бути різним.) Технологія приготування компосту полягає у виконанні таких операцій. На підготовлену площу укладають солому - спочатку рівним шаром висотою до 30 см, шириною до 1,6-1,8 м і довжиною до 3 м. Солома рівномірно рострушивається по всій площині. На поверхню соломи рівномірно укладають кінський гній. У свою чергу, по поверхні розкладеного кінського гною розподіляють сухий пташиний послід. Далі розкладені матеріали зволожують водою зі шланга і ущільнюють. Потім операцію повторюють. Таким чином формують бурт з 5 6 шарів соломи, кінського гною та пташиного посліду.

При задовільному стані компосту на нього наносять покривну суміш.

Кращим покривним матеріалом є торф. Завдяки своїм властивостям він може утримувати велику кількість води й поступово віддавати її. На 1 м площі компосту кладуть 25-32 кг покривної суміші, висота шару від 4 до 6 см залежно від типу покривного грунту.

Товщина шару в 5 см є оптимальною, такий пласт утримує достатню кількість води і створює сприятливий мікроклімат для росту грибів. Після нанесення покривний грунт розпушують і/або вирівнюють, злегка ущільнюючи його. Розпушування і подальше вирівнювання суміші забезпечує однакову товщину покривного шару на всіх ділянках компосту.

Вирівнювання шару важливо як для забезпечення рівномірного розростання міцелію, так і для кращого зволоження покривного грунту. При вирівнюванні покривного шару вручну не слід сильно ущільнювати його і піднімати грудкувату структуру.

Легке коткування поверхні покривного шару після його вирівнювання стимулює вегетативний ріст міцелію. Важливо відзначити, що тонкий покривний пласт і його невисока вологість погіршують якість грибів. При низькій вологості суміші покривний пласт доводиться частіше поливати. Це затримує утворення хвилі, а також веде до погіршення якості грибів: за кольором і зовнішнім виглядом. [3]

У нормативних документах, використовуваних для експертизи грибів, передбачено перелік регламентованих показників. Це органолептичні показники : зовнішній вигляд; забарвлення поверхні капелюшки, пластинок і ніжки (іноді, при необхідності - мякоті на свіжому розрізі); смак і запах. З фізичних показників визначають розміри капелюшки та ніжки гриба, наявність примі сей в партії грибів; з хімічних - встановлюють показники, необхідні для сертифікації(наявність важких металів, пестицидів, радіо - нуклідів), що гарантують безпеку продукта. Органолептичні, показники одночасно дозволяють ідентифікувати вид грибів і установить їх якість.[4]

Зовнішній вигляд гриба - комплексний показник, що включає стан плодового тіла в цілому, поверхня капелюшки та ніжки, стан гіменофора, форму капелюшки та ніжки. Якщо по даним показником виявляється невідповідність, то визначення інших показників становиться недоцільним. Забарвлення - один з критеріїв ідентифікації; особливо важливий колір мякоті на свіжому розрізі. За кольором поверхні капелюшки та гіменофора можна судити про стадію розвитку гриба, що прямо повязано з його якістю. Розмір (величина) капелюшки нормується для всіх аналізованих видів грибів з урахуванням градації як мінімальних, так і максимальних розмірів. Це показник важливий тим, що, як і забарвлення, дає уявлення про вік грибів, і відповідно, про їх якість. механічні ушкодження - це надломи, подряпини, вмятини,тріщини, уколи, виявлені на плодових тілах; вони не повинні перевищувати ј поверхні капелюшки у печериць. У печериць до механічних пошкоджень відносять також розлом капелюшки і облом ніжки, звідси і досить високий допуск - до 20 % грибів з механічними пошкоджень. Сліди червоточин - показник,застосовуваний для характеристики якості дико-зростаючих грибів. Для культивованих грибів даний показник у вітчизняних стандартах відсутня.[5]

Про кількість грибів з механічними пошкодженнями, що не відповідають розмірів нормативно вимогам та іншими нормованими дефектами, судять по їх масі. наявність кожної фракції (за масою) виражають у відсотках до маси обєднаної проби доброякісної партією грибів буде вважатися та партія, в якій :

· всі гриби одного ботанічного виду,включеного в стандартний перелік грибів, вирішених для заготівлі та реалізації;

· плодові тіла не перезрілі, що не зівялі (свіжі);

· гриби чисті, цільні, а механічні ушкодження і червоточини не перевищують допустима норма.

Така експертиза проводиться в основному для визначення якості грибів як сировини для подальшої переробки. Якість культивуючи екпортування грибів гарантується виробниками, котрі працюють відповідно до ТУ, розробленими та затвердженими в установленому порядку.

Вимоги до якості грибів в європейських країнах жорсткіші. Насамперед, у стандартах дається чітке визначення можливих дефектів грибів :

· пошкоджені гриби - такі, у яких бракує 1 / 4 капелюшки;

· поламані гриби - шматочки свіжих грибів, які проходять через сито, що має комірки з розмірами 15x15 мм;

· зіпсовані гриби - потемнілі або загнили під впливом бактерій або пліснявих грибів;

· гриби, сильно пошкоджені хробаками, мають чотири або більше отворів, пророблених личинками комах;

· органічні домішки рослинного походження - домішки інших їстівних грибів і частин рослин (листя, соснові голки і пр.)

Зовні, за морфологічними ознаками, печериці повинні відповідати наступному опису: капелюшок печериці полушаровидна, опукла, біла, з дрібними бурими волокнистими лусочками. Мякоть біла, на зламі блідо-рожева, запах і смак приємні. Пластинки білі, рожеві, пурпурно-бурі, шоколадні. Ніжка біла, з білим кільцем. Плівка між капелюшком і ніжкою може бути цілою або розірваної. Ніжка гриба повинна бути округлої, кінчик ніжки обрізаним або цілим. Плодове тіло печериці повинно бути пружним, без зайвої зовнішньої вологості, без механічних пошкоджень, без плям і отворів, викликаних комахами - шкідниками, без ознак гниття і псування та інших видів мікробних уражень, без стороннього запаху. Нормативним документом для печериць є РСТ РСФСР 608-79, де відображені основні органолептичні показники і вимоги до них (табл. 1.1). Не допускаються мінеральні домішки і гриби з червоточинами.[6]

Таблиця 1.1 Вимоги до якості печериці

Показник

Культивовані гриби

Печериці

РСТ РСФСР 608-79

Зовнішній вигляд

Плодові тіла цілі, чисті, сухі, не миті, здорові, пружні, з підрізаними ніжками, з незначними механічними пошкодженнями, що не зморщені, без видимих ??слідів від обприскування

Забарвлення

Поверхня капелюшка біла, кремова або коричнева з різними відтінками, а відповідно до виду. Мякоть на розрізі - біла з рожевим відтінком

Зрілість

Капелюшки закриті або відкриті, але не плоскі. Колір пластинок блідо-рожевий

Розмір,мм

Діаметр шляпки

Довжина ніжки

1,5

-

необмежена

Делись добром ;)