3.6. Зберігання фруктів і овочів

Близько 60% усіх витрат фруктів і овочів в процесі їх товароруху припадає на зберігання. Причинами цього є низька якість продукції, недостатня матеріально-технічна база зберігання, повільне втілення прогресивних технологій, відсутність матеріального зацікавлення і механізму його стимулювання.

Зменшенню втрат фруктоовочевої продукції на всіх етапах товароруху і особливо під час зберігання сприятиме перехід до ринкових відносин, зміна форми власності, приватизація підприємств, господарств, конкурентні умови на внутрішньому і зовнішньому ринку товарів тощо.

Типи фруктоовочесховищ

Тимчасові сховища — це кагати, траншеї з природним і активним вентилюванням. У сховищах з природним вентилюванням неможливо регулювати температуру, слідкувати за станом продукції, там виникають труднощі реалізації продукції взимку, особливо під час сильних морозів. Модернізовані великогабаритні кагати з активним вентилюванням дають можливість уникнути цих проблем.

Кагати не потребують великих затрат на обладнання, їх можна розміщувати у місцях вирощування продукції і при дотриманні всіх вимог отримати економічний ефект.

Стаціонарні сховища мають переваги над тимчасовими, бо вони можуть забезпечити кращу схоронність і високу якість продукції, зменшити втрати, але їх утримання коштує значно дорожче.

Стаціонарні сховища для фруктів і овочів класифікуються: за цільовим призначенням —спеціалізовані для зберігання окремих видів фруктів та овочів, неспеціалізовані або універсальні для зберігання усіх або декількох видів продукції; за способом зберігання — з засіками, стелажні, тарні (контейнерні), навальні (без засіків і тари, завантажуються суцільним шаром продукції); за способом підтримання температурно-вологісного і газового режимів зберігання —сховища з механізованим загальнообмінним, з активним вентилюванням, з природним або штучним охолодженням, з регульованим газовим середовищем; за місткістю—невеликі (до 250т), середні (до 1000т), великі (більше 1000т); за конструктивними особливостями щодо рівня землі — наземні, напівзаглиблені, заглиблені, одноповерхові з підвалом, багатоповерхові; за способом завантаження — прирельсові, без залізничних шляхів, з заїздом і без заїзду транспорту у сховище; за місцем знаходження — в місцях виробництва і в місцях споживання фруктоовочевої продукції.

Довготривале зберігання фруктів і овочів може дати економічний ефект, а може привести і до великих втрат, збитковості зберігання.

Основними показниками економічної ефективності тривалого зберігання фруктів і овочів є обсяг трудових витрат протягом усього часу зберігання, собівартість продукції після зберігання, чистий дохід, коефіцієнт ефективності капіталовкладень у будівництво плодоовочесховищ і строк їх окупності.

Собівартість продукції після зберігання складається із собівартості продукції, закупленої за встановленими або договірними цінами, експлуатаційних витрат на їх зберігання, загальновиробничих витрат. В процесі зберігання утворюються технічний брак і природні втрати.

Собівартість фруктів, овочів необхідно обчислювати з урахуванням витрат за формулою:

де

C2— собівартість фруктів, овочів, грн.;

С1 — собівартість 1 т фруктів, овочів, закладених на зберігання, грн.;

М — кількість фруктів, овочів, закладених на зберігання, т;

M3 — кількість фруктів, овочів, одержаних після зберігання, т.

Величина Мд залежить від якості фруктів, овочів, закладених на зберігання, типу фруктоовочесховищ, ступеня дотримання оптимальних режимів зберігання.