2.4.1 Одержання полісахаридів з деревини, трав, їх хімічний склад

Світові запаси деривини становлять близько 300 млр м3. клітині стінки тканини здеревянілих рослин сформовані в основному з целюлози, геміцелюлоз і лігніну. Це визначило можливісь отримання з них як технічних, так і кормових та харчових продуктів( етилового спирту, ксиліту, глюкози, ксилози, триоксиглутарової кислоти, мікрокристалічної целюлози, лікувального лігніну, гліцерину, кормових і хлібопекарських дріжджів, кормової патоки тощо).

Основним меодом перетворення деревини на харчові продукти є кислотний гідроліз полісахаридів, який дае змогу отримувати цілий ряд моносахаридів. Внаслідок часткового гідролізу руйнується геміцелюлози з утвореням в основному ксилози. Ксилоза в подальшому переворюєься на ксиліт, а насліідок повного гідролізу поряд з пентозами отримують і глюкозу, з якої виробляюь еиловий спирт та інші продукти.

Ксиліт і сорбіт є ефективними засобами проти карієсу зубів( заміна ними цукру знижує захворюваність на 90%). Ці ж спирти використовують при ліккувані цукрового діабету, хронічних колітів, хронічних холестилітіів, гіпокінезіїї жовчних шляхів тощо.

Мікрокристалічну целюлозу виробляють виділеням її з деривини одним з промислових способів(сульфітним, сульфатним) і наступним додатковим обробленням кислотою, щоб знизити ступінь кристалічності полісахариду.

У росії з відходів перероблення деривини на гідролізних заводах виготовляють лікувальний лігнін-поліфепан. У латвії на основі лігніну випускають препарат білігнін.

Поліфепан має значну сорбційну зданість до мікроорганізмів і токсинів, що зумовлене великою кількістю макропор та наявністю у макромолекулі лікніну ряду функціональних груп.

За остані роки М.С. Дудкіним і співробітниками провів дослідження, які показали можливість фрвкціонування і виділення окремих комплексів трав. Це відкривае перспективи реалізаціїї іх як харчових добавок. Найперспективнішими культурами за виходом протеїну є багаорічні трави середньої смуги Європи: конюшина, кормова капуста, еспарцет. Можна естрагувати протеїнові концентрати із зелених частин таких рослин, як картопля, капуста, буряки та інші овочеві культури, а також з рапсу, гороху. Віки озимої. Харчові волокна з трав виділять обробленням їх розчином надоцтової кислоти або розбавлення розчином азотної кислати. Використання цих методів дає змогу різко зменшити вміст антихарчових речовин у кінцевому продукті, повністю виділити паогену мікрофлору і екологічно шкідливі речовини, пи цьому зберегти значну частину білкових речовин і харчових волокон.

Висока варість надоцтової кислоти і пінення середовища під час процесу гідролізу роблять пролемним засосування цього реагенту. Перспективнішим є використання розчинів азотної кислоти(0,3…0,5%). Переваги цього реагенту: низькі втрати азотної кислоти, різнобічна її дія – гідролітична й окислювальна. Крім того, розчини після нейтралізації можна використовувати як добрива.

Твердий залишок після вилучення з трав білка і низько- молекулярних сполук складаеться з целюлози, геміцелюлоз, пектинових речовин, лігніну і може бути використаний у харчуванні як харчові волокна зі значною сорбційною здатністю.

Дослідження О.І. Данилової (ОДАХТ) показали, що ХВ трав звязують фенол, формальдегід, карбамід, нітрати, важкі метали, зокрема й свинець.

Принципова технологічна схема отримання поліфепану з деревини

Рис. Принципова технологічна схема отримання ХВ із трав