Вступ
Актуальність теми. Знання основних понять, що стосуються процесів ентеросорбції, видів природних харчових сорбентів, їхньої ролі у відновленні й підтриманні на належному рівні здоровя людей та основних технологічних процесів отримання ентеросорбентів, є необхідним для технологів харчових продуктів оздоровчого і профілактичного призначення.
Нині обґрунтовано виник і розвивається у медицині напрям - детоксикаційна терапія, яка поєднує консервативні та еферентні методи лікування токсикозу.
За наявності функціональної недостатності фізіологічних органів і систем елімінації особливого значення набувають методи еферентної терапії (екстракорпоральна оксигенація крові, ультрафіолетове та лазерне опромінення крові, обмінний шгазмофорез, гемосорбція, методи діалізної терапії), в основу яких покладено принцип моделювання фізико-хімічних і детоксикаційних механізмів фізіологічного знешкодження екзо- і ендотоксинів.
Якщо немає функціональної недостатності фізіологічних органів і систем елімінації, то застосовують консервативні методи детоксикації.
Крім того, треба враховувати, що СЕІ є результатом синергізму всього спектра накопичених у кровяному руслі речовин, тому детоксикація якогось одного токсину буде неефективною. У таких випадках особливого значення набувають ентеросорбенти.
Слід зазначити, що лікарські засоби, які є групою ентеросорбентів, застосовують у медицині кілька тисячоліть. Ще у Давньому Єгипті та Греції деревне вугілля використовували внутрішньо під час кишкового розладу і зовнішньо для лікування ран на полі бою.
З появою ефективних антибактеріальних препаратів інтерес до активного вугілля на деякий час знизився. Але наприкінці 70-х років XX ст. становище змінилося - зявилися сорбенти нового покоління з високою сорбційною ємністю для метаболітів і токсичних речовин. Додатковим сильним стимулом до створення високоефективних сорбентів стала аварія на ЧАЕС. Інтерес до ентеросорбентів зростає й у звязку з погіршенням стану довкілля, особливо у великих містах.
Хорошим прикладом неспецифічних ентеросорбентів є харчові волокна (ХВ), їх ефективно застосовують як засоби, що поліпшують роботу травного каналу, сприяють зниженню зайвої маси тіла, рівня глюкози в крові та токсичних речовин в організмі. До складу харчових волокон входять некрохмальні полісахариди (целюлоза, геміцелюлоза, пектин, гуар), лігнін, рослинні камеді та слизи, аміноцукри грибів (хітин), білки та воски, що не перетравлюються.
Метою курсової роботи є обґрунтування використання полісахаридів як стабілізаторів консистенції сквашених сироваточних напоїв в мясній промисловості.
Виходячи з мети роботи, перед нами постають наступні завдання:
- проаналізувати стан та перспективи формування і розвитку в Україні здорового харчування;
- провести аналіз сучасного стану використання полісахаридів як стабілізаторів консистенції сквашених сироваточних напоїв, а саме:
- визначити хімічний склад, сировинний склад та їх властивості;
- визначити переваги та недоліки технологічної переробки;
- дослідити використання інноваційних технологій у виробництві сорбентів рослинного походження;
- визначити біологічну цінність сквашених сироваточних напоїв.
Предметом курсової роботи виступає обґрунтування використання полісахаридів як стабілізаторів консистенції сквашених сироваточних напоїв.
Обєктом дослідження є полісахариди та їх вплив на консистенцію сквашених сироваточних напоїв.
- Вступ
- Розділ 1. Стан та перспективи формування і розвитку в Україні здорового харчування. Вирішення проблеми розширення асортименту продукції
- Розділ 2. Аналіз сучасного стану використання полісахаридів як стабілізаторів консистенції сквашених сироваточних напоїв
- 2.1 Хімічний склад. Сировинний склад. Властивості сироваточних напоїв
- 2.2 Переваги та недоліки технологічної переробки
- 2.3 Використання інноваційних технологій у виробництві сорбентів рослинного походження
- 2.4 Біологічна цінність сквашених сироваточних напоїв
- Висновки