Мускатний горіх; 2- гвоздика; 3- перець; 4 –ваніль; 5- кардамон

Гірчиця. Вiдомi такі види гiрчицi: сиза (або сарептська), чорна i бiла. Насіння ‘Т містить 23-47% жиру i тому використовується для виготовлення гірчичної олії. Після виділення олії макуху висушують i розмелюють на тонкий порошок, який використовують для приготування гiрчицi харчової, гiрчичникiв, багатьох видів харчових продуктів (хлібобулочних, майонезiв, соусів та ін.). В реалiзацiю він надходить фасованим чи ваговим.

Найважливішою складовою частиною порошку з гiрчицi сарептської i чорної є тiоглiкозид синiгрин, який при обробці гірчичного порошку теплою водою внаслідок дії ферментів мирозину розкладається з утворенням пекучої алiлгiрчичної олії. Ця олія зумовлює гострий запах i пекучий смак готової гiрчицi й повинно міститись у порошку 1-го сорту не менше 1,1%, а 2-го - 0,9%. Гірчичний порошок 1-го сорту має бути тонко подрібненим, iнтенсивно-жовтим і не темніти при розтиранні з водою; 2-го - жовтого забарвлення і може темніти. Вологість порошку допускається до 10%, а зольність - до 6%.

Харчову гірчицю готують з гірчичного порошку i полiпшувачiв (олії, цукру, солі, оцту, прянощів). Залежно від складу випускають гірчицю таких назв: Столова, Ароматна, Любительська, Делікатесна. Вони містять від 30 до 47% сухих речовин, з них 6,5-10% жиру, 4-16% загального цукру, 1,3-2,8% повареної солі. Фасують гірчицю у скляні банки мiсткiстю 125 i 200 см³, а також у полiетиленовi пакети - по 25 i 50 см³. Строки зберігання вiдповiдних видів досягають при температурі 0-4° С – 60-90 діб, а при 4-20° С – 30-45 діб.

Мускатний горіх i мускатний цвіт одержують iз плодів мускатного дерева, яке культивується переважно в Iндонезiї, Малайзії i на деяких островах. Плоди при повному дозрiваннi тріскаються i виділяють насіння, не повністю покрите тонкою м’ясистою оболонкою (арiллусом) i твердою, дерев’янистою оболонкою (шкарлупою). З арiллуса одержують прянощі під назвою Мускатний цвіт, а з самого насіння - мускатний горіх. Протягом останніх років ціни на мускатний горіх коливались в межах 0,77-2,5 дол. за а.ф., а на мускатний цвіт - 1,5-3,84 дол. за а.ф.

Мускатний горіх може мати білий наліт від вимочування у вапняній воді (так запобігають його псуванню). Доброякісні плоди повинні мати овальну форму, покручені борозенки на поверхні, забарвлення вид сірого до світло-коричневого; смак гіркуватий, пряно-смолистий; аромат сильний, приємний.

Мускатний горіх містить до 35% жиру, в тому числі до 11% ефірної олії, яка зумовлює характерний аромат. Ефірна олія на 80% складається з ароматичних i терпенових вуглеводів - пiнену i камфену.

Мускатний горіх використовують при виготовленні ковбас, для страв, які поєднують рибу і м’ясо з овочами, грибами, тістом, для виготовлення кондитерських і хлібобулочних виробив, у лiкеро-горiлчаному виробництві.

Ваніль - це плоди (стручки) виткої тропічної рослини, яка походить з Центральної Америки. Основними експортерами ванiлi є Індонезія (600- 700 т) і Мадагаскар (600-650 т).

Збирають плоди у недозрілому стани, піддають короткочасний тепловій обробці и залишають на ферментацію в темноті при 60ºC до появи відповідного аромату и коричневого забарвлення. Потім стручки сушать кілька місяців. Під впливом тепла і ферменту глікозидази глюкозид глюкованілін розкладається на глюкозу и ванілін (С₈Н₈О₃), що кристалізується, у тому числі і на поверхні у вигляді білого нальоту. Ванiль використовують для приготування кондитерських виробив, солодких страв, морозива, сирків, лікеро-горілчаних виробів.

Замінником ванілі є синтетичний ванілін, одержаний штучним шляхом з евгенолу, гваяколу і лiгнiну. У нього сильний ванільний запах і пекучий смак. Випускають його фасованим у герметичну тару, а також змішаним з цукровою пудрою (ванільний цукор) у співвідношенні 1:100 і фасованим по 10 г.

Перець вважається найбільш поширеним видом прянощів і широко використовується для виробництва м’ясних, рибних, овочевих і лікеро-горілчаних виробів, а також у кулiнарiї. Розрізняють перець чорний, білий, духмяний і червоний.

Чорний перець - це висушені нестиглі плоди повзучої тропічної рослини. Виробництво перцю в Індії досягає 65 тис. т, Бразилії -45-0, Індонезії -43, Малайзії -25, Таїланді -18, В’єтнамі-18, шри-Ланцi -3-, Мадагаскарі -3тис. т.

Гострий і пекучий смак чорного перцю зумовлений накопиченням в ньому алкалоїду пiперину (5-9%) і продукту його гідролізу - піперидину (0,3-0,6%), а аромат - ефірною олією (біля 2%).

Плоди чорного перцю повинні бути кулястої форми, iз зморшкуватою поверхнею, діаметром 3-5 мм; колір чорний, матовий, з коричневим вiдтiнком; смак пекучий, перцевий, без пліснявілого і затхлого запаху; вологість не вище 12%, зольність до 6%, містити ефірної олії не менше 0,8%, дрібних и подрібнених зерен не більше 5%, плодоніжок до 3%.

Білий перець - це висушені i звiльненi від навколоплiдника зрiлi плоди тієї самої рослини, від якої отримують чорний перець. Він не має такого пекучого смаку i різко вираженого аромату, як чорний. Використовується для виробництва ковбасних виробів переважно вищого сорту i в кулiнарiї.

Духмяний перець - це нестиглі висушені плоди тропічного дерева родини миртових, поширеного на Ямайці та інших островах Карибського басейну. Зовнiшним виглядом він вiдрiзняється від чорного перцю більшим розміром (3-8 мм), темно-коричневим кольором, шорсткою поверхнею, поєднанням аромату гвоздики, чорного перцю, мускатного горіха i кориці. Ціниться духмяний перець завдяки ефiрнiй олії (3-4%), до складу якої входить переважно евгенол (60-80%) i близькі до нього феноли. Використовується для виробництва ковбас, консервів, приготування м’ясних, рибних, овочевих страв, соусів, для соління, маринування тощо.

Червоний молотий перець випускають пекучим, середньо пекучим i слабо пекучим (солодким). Смак перцю зумовлений вмістом алкалоїду капсаїцину (0,02-1%). Попит на перець визначається його забарвленням i вмістом капсаїцину. Вологість обмежується до 10%, зольність - до 9%. Не допускається в реалiзацiю перець зволожений, пліснявий, зі сторонніми домішками i заражений шкідниками. Використовується для м’ясних i овочевих страв.

Кардамон - це недозрiлi плоди вічнозеленої трав’янистої рослини, яка поширена в Iндiї i Шрi-Ланцi. Насіння в плодах (коробочках) має свiтлокоричневе забарвлення, пекучо-гiрке на смак з сильним ароматом i містить 2-8% ефірних олій. Використовується для виробництва хлібобулочних, борошняних кондитерських, ковбасних лiкеро-горiлчаних виробів, маринадів i в кулiнарiї.

Гвоздика - це бланшовані і висушені на сонці нерозпуклі бруньки вічнозеленого дерева, яке культивується в Iндонезiї, Бразилії, Танзанії, Шрi-Ланцi, на Мадагаскарі. В головці гвоздики накопичено багато ефірної олії (16-20%), а в стеблі-5-6%. Ефірна олія включає евгенол (78-90%), у якого пекучий смак пряний гвоздичний аромат. Свіжа i доброякісна гвоздика тоне у воді або плаває вертикально. При натискуванні нігтем на головку свіжої гвоздики виділяється невелика кiлькiсть ароматної олії. Вона повинна містити не менше 14% ефірної олії. Гвоздику використовують для фруктово-ягідних, овочевих, м’ясних i рибних консервів, а також у лiкеро-горiлчаному кондитерському виробництві.

Лавровий лист як пряність використовують після висушування в тiнi листків благородного лавра, який росте на узбережжі Середземного моря, в Грузії i Криму. Листки мають яйцеподiбно-довгасту форму, по краю - рiвнi, трохи хвилясті. У вiцi двох років вони містять від 1 до 3% ефірної олії, 60% якої складає цинеол. Серед полiфенольних сполук переважають катехіни i флавоноли.

Строки зберігання фасованого лаврового листа 1 рік.

При визначенні якості враховують розмір листків, наявність пожовклих i ламаних листів, вміст 2-3 листкових верхівкових пагонів, органічних мінеральних домішок.

Використовують лавровий лист у кулiнарiї, для приготування м’ясних, овочевих, рибних консервів, молотих наборів спецій.

Кориця - це висушена кора вічнозеленого коричного дерева, яке вирощують в Індії, Шрi-Ланцi, Iндонезiї, Малайзії, Бразилії. Вона може надходити у вигляді трубок, які вкладають одна в одну, молотою i молотою з цукровою пудрою. Запах кориці пряний, приємний, смак солодкувато-пекучий. Найбільш цінною складовою частиною кориці є ефірна олія (близько 1,5%), яка на 65- 75% складається з коричного альдегіду. Кориця краще зберігається у герметичній упаковці. Використовують цей продукт в кондитерському виробництві, для приготування солодких страв.

Імбир являє собою висушені очищені кореневища багаторічної тропічної рослини імбирних. Основними експортерами імбиру є Iндонезiя (35-40 тис. т), Таїланд (10 тис. т), Iндiя (9 тис. т). Кореневища імбиру різної форми, сіро-білого кольору з жовтуватим вiдтiнком, а в розмолотому стані - порошок сiрувато-жовтуватого кольору i пекучого смаку. Приємний сильний аромат залежить від вмісту в ефiрнiй олії (1-3%) цингеберону, камфену, фелландрену i спирту цингiберолу. Використовують імбир для ароматизації булочних, кондитерських виробів, солодких страв, лiкеро-горiлчаних виробів. Він повинен містити не менше 1,4% ефірної олії, не більше 5% кореневищ з грубоволокнистою будовою i до 3% з пліснявою поверхнею i пошкоджених шкідниками.

Аніс - плоди однорічної трав’янистої рослини, яка росте в Україні. Плоди анісу дрiбнi, з пряним анісовим ароматом, містять 2-6% ефірної олії, у складі якої 80-95% анетолу. Аніс використовують у хлiбопеченнi, лiкеро- горілчаному виробництві, кулінарії, квашенні i солiннi овочів, для приготування пряних сумішей замість бадьяну. Для анісу нормується вологість - до 10%, вміст ефірних олій - не менше 1,5%, золи - до 9%.

Кмин - плоди одно- або дворічної рослини, поширеної по всій Україні. Плоди мають коричневе забарвлення, сильний аромат, гiркувато-пряний смак. Вони містять 4-6% ефірної олії, яка більше ніж на половину складається з карвона i в значній кiлькостi з лимонена. Використовують кмин у хлiбопеченнi, виробництві крекерів, майонезу, перероблених сирів, квашеної капусти, приготуванні перших і других страв. Вологість кмину обмежена до 11%, зольність - до 5,5%, вміст сторонніх домішок - до 29 пошкодженого насіння - до 4%.