3.4. Овочі свіжі

Класифікація овочів

Залежно від того, які органи рослин використовуються в їжу, овочі поділя ють на дві групи: вегетативні і плодові.

Вегетативні овочі

Бульбоплідні: картопля, топінамбур.

Коренеплідні: морква, буряки, редиска, редька, пастернак, коренепліді^ петрушка та селера.

Капустяні: капуста білоголова, червоноголова, савойська, брюссельська, кольрабі, цвітна, броколі, листкова.

Цибулинні: цибуля ріпчаста, цибуля зелена (перо), цибуля-батун, шніт, порей, шалот, слизун, багатоярусна, часник, черемша.

ЗвлвннІ: салат, шпинат, щавель та ін.

Пряносмакові: кріп, острогін, меліса цитринова, коріандр, майоран, фенхель, м'ята та Ін.

Десертні: ревінь, спаржа, артишок.

Плодові овочі

Гарбузові: гарбузи, кавуни, дині, огірки, кабачки, патисони.

Томатні: томати, баклажани, перець.

Зернобобові: недостиглі горох, квасоля, боби, цукрова кукурудза.

Крім товарознавчої, існують ботанічна, біологічна і обліково-статистична класифікації.

Обліково-статистична класифікація передбачає розподіл овочів і фруктів на досип, великі групи, що зумовлено зручністю статистичного, оперативного об І)Іку і звітності. Групи не збігаються з групами товарознавчої класифікації.

Обліково-статистична класифікація має багато хиб і не відповідає вимогам ринкової економіки та міжнародним торгівельним зв'язкам.

У період активної інтеграції України у світову торгівлю для полегшення статистичного обліку товарів, заповнення митних, банківських, страхових документів потрібно користуватися товарною класифікацією, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товару (див. розділ 1.6).

Бульбоплідні овочі

До бульбоплідних овочів належать картопля, топінамбур (або земляна груша — від назви індійського племені топінамбуру).

Картопля — основна овочева культура. Вона містить, %: крохмалю — 8,0— 9,4, білків — 0,7—2,6, пектину — 0,1—0,5, клітковини — 0,9—1,5, цукрів — 0,5— ,3, кислот —0,1, мінеральних речовин (близько 26) —0,9—1,3; вітаміну С —5— 60 мг%, вітаміни Р, В,, В₂, РР, К та ін.

Ботанічні сорти картоплі різняться за формою бульб, забарвленням шкірочки і м'якоті, розміром. Більше цінуються вітчизняні сорти продовольчої картоплі, які мають бульби круглясті і круглясто-овальні, середнього розміру з неглибокими вічками і білою м'якоттю. У кожній країні склалися традиційні пимоги до картоплі і особливо до забарвлення м'якоті. Населенню Німеччини, Австрії, Франції, Швейцарії, Бельгії, Нідерландів, Чехії, Словаччини, деяких ре-і юнії) Польщі більше до смаку картопля з жовтою м'якоттю; Великої Британії — з білою м'якоттю.

Міжнародне Європейське товариство вивчення картоплі прийняло методику оцінювання її якості після варіння з виділенням чотирьох типів продовольчої картоплі: тип А — для вінегретів, В — для смаження і переробки, С — для приготування більшості страв, Д — для пюре з дуже борошнистою м'якоттю.

Вітчизняні сорти картоплі близькі до типу С.

Всі оорти картоплі поділяють на: столового, технічного, універсального при-пня, для переробки на продукти харчування (сухе картопляне пюре, чіп-

і мі ), кормопі.

Топінамбур пироіцуюіь п Україні и незначній КІЛЬКОСТІ. Бульби йою нкриіі і йми наростами, мають видовжену, циліндричну або веретеноподібну форму, солодкого смаку. Топінамбур використовують в їжу як картоплю, з нього піі|"'Оляють спирт, інулін.

Хвороби І ушкодження картоплі. Картопля уражається грибами, бактерія-ми Фізіологічними розладами і шкідниками.

Мікробіологічні захворювання: фітофтора, суха гниль (фузаріум), парша (зни-іюна, норошниста), рак, кільцева гниль, мокра бактеріальна гниль, водяниста ГНИЛЬ, ґудзикова гниль, суха плямистість (макроспоріоз).

фізіологічні розлади: дуплястість, потемніння судинної системи, іржава плями, і їсть судинного кільця, задуха (анаеробіоз), підмороження, розтріскування пупьб, "сітка" на шкірці.

Ушкодження шкідниками: колорадський жук, картопляна міль (гусениця), дро-і піка (личинки жуків), совки (гусениці) і нематода.

Показники і градація якості картоплі. Ранню картоплю, що заготовляють, відвантажують і реалізують до 1 вересня, не поділяють на товарні сорти, І картоплю, що реалізують у роздрібній торгівельній мережі, поділяють на добірну і звичайну.

Пізню картоплю, що заготовляють, відвантажують і реалізують після 1 вересня, ГІОДІляють на два товарних сорти: картоплю пізню, картоплю пізню високоцінних Сортів. Пізню картоплю, що реалізують у роздрібній торгівельній мережі, ділять На три сорти: добірну високоцінних сортів, добірну і звичайну

Товарний сорт картоплі визначають за такими показниками: зовнішній вигляд, запах, смак, розмір бульб у найбільшому діаметрі, вміст бульб з наростами, що зрослися, позеленілих, в'ялих, з легкою зморшкуватістю, з механічними ушкодженнями, ушкодженнями хворобами і шкідниками.

Коренеплідні овочі

До коренеплідних овочів належать: морква, буряк, редиска, редька, коренеплідні петрушка і селера, пастернак, ріпа, бруква.

Коренеплідні овочі є джерелом багатьох цінних поживних речовин (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Хімічний склад коренеплідних овочів

Сорти моркви за розміром серцевини у найбільшому діаметрі на розрізі поділяють на три групи: з малою — 20—30%, з середньою — 30—40%, з великою — 40—55%. У серцевині відкладається менше харчових речовин і більше клітковини. Що більша в моркві серцевина, то нижча її харчова цінність.

Буряки окремих сортів мають неоднакову будову. На поперечному розрізі чергуються темні і світлі кільця. Харчові речовини здебільшого відкладаються в темних кільцях. У світлих (деревинних) кільцях їх набагато менше і більше клітковини.

У коренеплоді світлих кілець може бути мало або багато.

Кількість світлих кілець є показником поживної цінності, товарної якості, придатності буряків до переробки.

У редисці, редьці основною є деревинна частина (м'якоть), в якій і відкладаються харчові речовини. Корова частина розвинена дуже слабко і прилягає до шкірочки. М'якоть редиски під час перестигання швидко грубіє, бо у ній накопичується багато клітковини. Вона може розтріскуватися, дуплявіти. Редиска з грубою м'якоттю вважається нестандартною.

Коренеплоди петрушки, селери, пастернаку містять багато ефірної олії — від 10 до 50 мг%, тому їх використовують як прянощі в кулінарії, для консервування.

Редька має різноманітне забарвлення коренеплодів: біле, червоне, рожеве, фіолетове, чорне з різними відтінками. У них гірко-гострий смак і специфічний запах завдяки наявності глікозидів і ефірної олії.

Брукву і ріпу вирощують у північних районах Європи, Сибіру і гірських районах.

Хвороби й ушкодження коренеплідних овочів. Коренеплідні овочі уражаються білою, чорною, червоною бактеріальною, серцевинною, хвостовою гниля-ми, бактеріозом, бактеріальним раком, дротянкою, личинками мух, нематодами, кліщами.

Показники і градація якості коренеплідних овочів. Моркву і буряки, що заготовляють, поставляють і відвантажують, на товарні сорти не поділяють. Ці коренеплоди, якщо їх реалізують у роздрібній торгівельній мережі, поділяють на два товарні сорти: добірні і звичайні. Якість і товарний сорт усіх коренеплідних овочів визначають за однотипними показниками: зовнішнім виглядом (чистота, свіжість, цілісність, форма, забарвлення, ушкодження), смаком і запахом, розміром у найбільшому поперечному діаметрі, наявністю ушкоджень і захворювань.

Цибулинні овочі

До цибулинних овочів нале-Ийііі цибуля ріпчаста, цибуля на, цибуля-батун, цибуля-й, шалот, багатоярусна цибу-м і (і>ис. 3.5) і часник. Основні вини цибуля ріпчаста, зелена, Мрей І часник. Інші малорозпов-

(ШІДЖОІІІ.

Рис. 3.5. Види цибулі:

1 — цибуля-порей; 2 — цибуля-батун; З — багатоярусна; 4 — цибуля-шалот

Цибуля ріпчаста за забарв-мі'іпмм луски буває білою, соло-м'чно-жовтою, фіолетовою, ко-і>и іновою; за смаком — солодкою, 11, н ні и острою і гострою.

Гострі, напівгострі, солодкі Ьрти ріпчастої цибулі та інші види різняться за вмістом основних харчових речовин (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Хімічний склад цибулинних овочів

Цибулинні овочі містять також вітаміни В,, В₂, РР та ін., мінеральні речовину (калій, фосфор, кальцій, магній, залізо та ін.).

Цибуля зелена порівняно з цибулею ріпчастою має менше сухих речовин ■ле більше харчових волокон, калію, кальцію, магнію і у 3—6 разів більше вітаміну С, за що цінується, особливо у зимовий і весняний періоди, коли інших свіжих овочів стає менше.

Цибуля-порей відома ще під назвами перлова цибуля, пор, прас. Істівноїс частиною цієї цибулі є несправжнє стебло завдовжки 15—30 см, завтовшки 3-Б см і молоді листки, що мають плескату форму. Смак порею менш гострий аніж ріпчастої цибулі.

Часник складається із зубків, вкритих зовнішньою сухою лускою, яка ма« забарвлення сріблясто-біле, біле, біле з сіруватим відтінком, сріблясто-біле : бузковим відтінком, темно-вишневе, фіолетове зі смугами.

хнороби й ушкодження цибулинних овочів. МІкробІальнІ хвороби: ший кова гниль цибулі рІпчастоТ, мокра бактеріальна гниль, чорна плісень, зелена плісень часнику, гниль денця, бактеріоз часнику.

Ушкодження шкідниками: стеблова нематода, кліщі.

Фізіологічні розлади: запарення, підморожування, проростання.

Механічні ушкодження: оголення цибулин, розриви зовнішньої луски, роз-•і.пінені цибулини, підпалі зубки часнику.

Показники і градація якості цибулинних овочів. Цибулю ріпчасту, що заготовляють і поставляють, поділяють на три товарні сорти: вищий, 1-й, 2-й.

Якість і товарний сорт цибулі визначають за зовнішнім виглядом (чистота, цілісність, форма, забарвлення та ін.), запахом, смаком, розміром у найбільшому поперечному діаметрі, довжиною висушеної шийки, кількістю цибулин оголених, пророслих, ушкоджених механічно, мікроорганізмами і шкідниками.

Часник, що заготовляють і поставляють, поділяють на три товарні сорти: вищий, 1-й, 2-й.

Якість і товарний сорт часнику визначають за тими самим показниками, що І цибулі ріпчастої.

Цибулю зелену і цибулю-порей на товарні сорти не поділяють. Капустяні овочі

До капустяних овочів належать капуста білоголова, червоноголова, савойська, цвітна, кольрабі, брюссельська (рис. 3.6), броколі, листкова. Вони мають неоднаковий склад основних харчових речовин (табл. 3.3).

Крім вітаміну С, у капустяних овочах є вітаміни РР, В,, В₂, Е, D^ D₂, ac-корбіген, біотин.

Білоголова капуста у посівах капустяних овочів займає близько 95%.

Червоноголова капуста має голов ки меншого розміру, ніж білоголова, і Рис. 3.6. Види капустяних овочів: забарвлення листя від фіолетово- до ₁ _ _{білоголова; 2} _ _{савойська; 3} - темно-червоного. брюссельська; 4 — цвітна; 5 - кольрабі

Цвітна капуста — це головка-су-цвіття білого або кремового кольору

Савойська капуста на відміну від білоголової має пухку головку плескатої або конусоподібної форми. Листя у неї гофроване (зморшкувате) жовто-зеленого кольору (внутрішні листки — світло-жовтого).

Брюссельська капуста — на стеблі 40—80 см заввишки утворюється до 70 дрібних (маса 8—14 г) головок.

Кольрабі — їстівною частиною капусти є надземне потовщене стебло масою 150—200 г зеленого, фіолетового, білого кольору.

блиця 3.3. Хімічний оклад капустяних овочів

Броколі, або спаржева капуста, є різновидом цвітної капусти. Вона має квіткові бутони менших розмірів.

Листкову капусту вважають салатною культурою і вирощують у теплицях. В їжу використовують розетку листків.

Хвороби й ушкодження капустяних овочів. Капустяні овочі ушкоджуються мікроорганізмами (сірою, білою, сухою гнилями, слизистим бактеріозом, різоктоні-озом, крапковим некрозом, тумачністю, шкідниками — гусінню і тлею); механічно; фізіологічними розладами (запарення, підморожування, в'янення, побуріння).

Показники і градація якості капустяних овочів. Капусту білоголову, що заготовляють і поставляють, на товарні сорти не поділяють. Капусту, що реалізують у роздрібній торгівельній мережі, крім ранньостиглої, поділяють на два товарні сорти: добірну і звичайну. Інші види капусти поділу на товарні сорти не мають.

Визначення якості і товарного сорту білоголової капусти здійснюють за показниками: зовнішній вигляд (свіжість, цілісність, чистота, форма, забарвлення головок та ін.), смак і запах, щільність головки, зачищення головки, довжина качана над головкою, маса зачищеної головки,'вміст головок з механічними ушкодженнями, забруднених, пророслих, тріснутих, загнилих, запарених, підморожених, з ознаками внутрішнього пожовтіння і побуріння.

Зеленні овочі

Зеленні овочі — це салат, шпинат, щавель. До цієї групи належать також цибуля зелена, часник зелений, листя петрушки і селери, листкова капуста та ін. За складом харчових речовин зеленні овочі відрізняються між собою (табл. 3.4).

Салат. Культивують п'ять видів салату листковий, зривний, головчасний, ромен, спаржевий. Листковий салат утворює розетку листків, зривний має розетку листків у вигляді куща із стеблом заввишки 40—80 см, головчастий формує з листків головку, ромен має дуже рихлу головку, яка складається з грубуватих листків подовженої форми, спаржевий — це рослина із стеблом, на якому розміщується видовжене листя.

Шпинат має розетку (5- 12 лисгкін) круглястої або продовгуватої форми темно-зеленого кольору.

Щавель росте в культурному і дикому вигляді на одному місці впродовж 4— 5 років. В їжу використовують молоде листя.

Хвороби й ушкодження зеленних овочів. Зеленні овочі уражаються сірою, білою гнилями, несправжньою борошнистою росою, краєвим опіком листя (некроз), мозаїкою, чорною ніжкою (бактеріоз), тлями, гусінню совок, а також ушкоджуються механічно, в'януть, жовтіють.

Показники і градація якості зеленних овочів. Зеленні овочі на товарні сорти не поділяють. Якість їх визначають за такими показниками: зовнішній вигляд (свіжість, цілісність, колір, ступінь щільності, форма, розмір головок, довжина качана головчастих видів), довжина листків, ушкодження механічні, мікробіологічні, фізіологічні розлади.

Пряносмакові овочі

До них належать кріп, чабер, острогін, меліса лимонна, коріандр, майоран, базела, фенхель, м'ята та ін.

Пряносмакові овочі містять, крім цукрів, білків, клітковини, органічних кислот, мінеральних речовин, вітамінів та ін., від 0,1 до 3,2% ефірної олії і тому мають специфічний смак і аромат, що визначає напрями їх використання.

Кріп використовують для соління огірків, томатів, квашення капусти, приготування маринадів, салатів, приправ до супів, других м'ясних, рибних страв, соусів, ароматизації та вітамінізації сиру, масла, оцту. Зелень кропу висушують, засолюють.

Чабер духмяний культурний і дикий (стебло і листя) додають в їжу як приправу до салатів, м'ясних, рибних страв, томатних соусів, для маринування, соління огірків, як замінник червоного перцю, тому його називають ще перцевою травою.

Острогін (тархун, тургун, острогіновий полин) використовують (молоде листя, стебло, гілочки) у дієтичному харчуванні, його додають у салати, вінегрети, супи, борщі, до шашликів, інших гарячих страв, для маринування риби, для ароматизації оцту, гірчиці, масла, сиру, безалкогольних напоїв.

Меліса цитринова (м'ята цитринова) — це приправа до страв, ароматизатор оцту, чаю, напоїв.

КорІеНДР (кінза). Молоде листя використовують у сирому вигляді як припра v для страв; насіння — як приправу в кулінарії, для виготовлення консервів иринадів, лікерів та Ін.

Майоран. ЗІ свіжого або сушеного листя і молодих пагонів виготовляюті іщіі|)иву до страв, для соління, консервування овочів, ароматизатор чаю, оцту

фенхель — молоді, головочки і насіння додають до салатів, гарнірів, викори гопукиї. як приправу до страв, у соусах. Головочки маринують і ГОТУЮТЬ Ш мину капусту.

М'ята. Використовують листки і пагони у свіжому та сушеному вигляді. М'я

,, риправляють салати, супи, м'ясні, рибні страви, додають для виготов

■ння напоїв, соусів, кондитерських виробів, випікання хліба та ін.

Десертні овочі

До десертних овочів належать •пінь, спаржа, артишок (рис. 3.7). "j овочі мають різну будову й об'-*\нані в групу за призначенням.

Ревінь. Продуктивною (їстівною) частиною ревеню є великі,

'ясисті черешки завдовжки 50—

І см, завтовшки 1,5—3 см, масою 100-200 г.

Рис. 3.7. Десертні овочі: ■ ревінь; 2 — спаржа; 3 — артишок

Черешки ревеню містять у середньому, %: цукрів — 2,5, кислот — 1,6, пектинових речовин — 0,8, азотистих речовин — 1,1, клітковини — 0,9, мінеральних речо-,,,,,, _ о,6; вітаміну С —10 мг%, вітаміни В,, В₂, РР, каротин та ін.

Ревінь використовують для приготування компотів, киселів, соусів, пасті' повидла, маринаду, варення, цукатів, солодких супів, соку.

Спаржа. В їжу використовують молоді пагони діаметром 2,0—2,5 см, зав овжки 18—20 см. *

Пагони спаржі містять у середньому, %: цукрів — 2,3, крохмалю — 0,9, кліт свини — 1,2, білків — 1,9, кислот — 0,1, мінеральних речовин — 0,6, вітаміну і 20 мг%, вітаміни РР, В,, В₂, каротин та ін.

Спаржу використовують для приготування супів, салатів, гарнірів, відварю ють, сушать, заморожують.

Артишок. В їжу використовують м'ясисте квітколоже і основу м'ясистих п\ сок, які складають кошички-суцвіття.

У кошичках артишоків міститься в середньому, %: вуглеводів — 14,7, біл в — 2,1, мінеральних речовин — 1,5, вітаміну С — 5 мг%.

Артишоки споживають сирими у салатах, вареними, смаженими, консервс ваними.

За формою плоди перцю бувають конусоподібними, циліндричними, призмоподібними, пірамідоподібними, круглястоплескатими; за забарвленням—світло-, темно-зеленими (недостиглі), жовтими, кремовими, темно-червоними (СТИГЛІ).

Баклажани. За забарвленням шкірочки баклажани бувають фіолетові різних відтінків, зелені і білі.

Гіркий смак баклажанів зумовлений вмістом у них глікоалкалоїду соланіну. Хвороби й ушкодження томатних овочів. Мікробіологічні хвороби — мак-

роспоріоз, бура плямистість, оливова пліснява, фітофтора, антракноз, чорна бактеріальна плямистість, вершинна, чорна, біла, сіра, рожева, водяниста гнилі, бактеріальний рак.

Томатні овочі уражаються також шкідниками, механічними ушкодженнями (тріщини, вм'ятини, подряпини, натиски), фізіологічними розладами (перестигання, підмороження, в'янення, опробковіння).

Показники і градація якості томатних овочів. Томати, баклажани, перець не мають поділу на товарні сорти. Якість їх визначають за такими показниками: зовнішній вигляд (свіжість, чистота, цілісність, форма, щільність та ін.), смак і запах, ступінь стиглості (томатів), внутрішня будова (баклажанів), розмір плодів, ушкодження, хвороби.

Бобові і зернові овочі

До бобових овочів належать горох, квасоля, боби недостиглі, до зернових — кукурудза в молочно-восковій стиглості. У стиглому стані ці культури називають зерновими.

Насіння і лопатки бобових овочів містять білки, вуглеводи, клітковину, мінеральні речовини, вітамін С та інші вітаміни.

Вирощують горох лущильний гладкозерний (гладкі круглясті зерна), мозковий (неправильна куто-квадратна форма) і цукровий (ніжні зелені лопатки). Мозкові сорти в харчовому відношенні кращі за лущильні.

Квасолю поділяють на лущильну (недостигле насіння) і цукристу (лопатки з насінням).

Боби овочеві використовують як насіння і як лопатки.

Кукурудза цукрова — це молоді качани з ніжними соковитими солодкими зернами, в яких містяться білки, цукри, жири, вітаміни С, Е, В,, В₂, РР, каротин, багато мінеральних елементів. Кукурудза є дієтичним продуктом.