2.7. Хлібобулочні вироби

Хлібопечення — найбільш розвинена галузь харчової промисловості України. Вона посідає одне з перших місць у виробничій діяльності споживчої кооперації нашої держави.

Хлібобулочні вироби — найважливіший харчовий продукт людей Земної кулі, вони мають багатовікову історію. Єгиптяни вже 5000 років тому вміли виготовляти понад ЗО видів хліба, перепічок, пряників.

Хлібопечення — найбільш розвинена галузь харчової промисловості України. З 1955 до 1985 року виробництво хлібобулочних виробів зростало з року в рік. В окремі роки їх було виготовлено, млнт: 1960-го —4,4; 1970-го —6,7; 1980-го — 7,4. Починаючи з 1985-го, щорічне виробництво хлібобулочних виробів знижувалося. Воно становило, млн т: 1990-го — 6,7; 1995-го — 4,1; 2002-го — 2,4; 2005-го — 2,3. У розрахунку на особу річне виробництво цієї продукції було таким, кг: 1985-го—144, 1990-ґо—129, 1995-го —80, 1997-го —60, 1999-го —50, 2002-го — 49, 2005-го — 49.

Основна причина зменшення обсягу виробництва хлібобулочних виробів хлібопекарними підприємствами України за останні роки (з 1990 до 2005 р.) — їхнє раціональне використання, що треба вважати прогресивним явищем. Раніше багато цієї продукції люди купували для згодовування тваринам. Тепер хлібобулочні вироби використовують лише з продовольчою метою. Інша причина такого явища — низька купівельна спроможність багатьох жителів. На зменшення обсягу виробництва хлібобулочних виробів деякою мірою впливає і відсутність повернення черствого хліба з торгівельної мережі. За часів СРСР хлібозаводи працювали на перевиробництво хліба, що призводило до того, що в товарообороті постійно було 2—3% черствого хліба.

За умови раціонального харчування дорослій людині нашої країни достатньо 120—125 кг хлібобулочних виробів на рік, або 350—360 г на добу. На хліб із житнього борошна повинна припадати приблизно третина загальної кількості споживання хлібобулочних виробів.

Хоча хлібобулочні вироби — найважливіший продукт харчування людей більшості країн світу, упродовж тривалого часу спостерігається тенденція до змен-

шення їх споживання. За останні 50—60 років світове споживання хлібобулочна ниріїїип :ім(мшіил(к:и приОлимію іідііічі шричі.

У країнах Західної Європи споживання хліба набагато менше, аніж в Україні ■оно не перевищує 120 г з розрахунку на людину в день, або 43—45 кг на pit |у Німеччині — 80—83 кг).

Через торгівельну мережу офіційно зареєстрованих підприємств, які здійс

'Юють роздрібну торгівлю, реалізується щороку хлібобулочних виробів на сум'

,6—2 млрд грн.

Варто зауважити, що нині в Україні є багато приватних малих пекарень, як

уопішно конкурують із хлібозаводами. Ці підприємства випускають продукцік

їй и окої якості і, що дуже важливо, максимально наближені до споживача.

За останні роки багато хлібобулочних виробів виробляють у домашніх умо ■х, особливо в сільській місцевості. Цьому сприяє вирощування зерна фер "врськими господарствами і наявність великої кількості мінімлинів.

Споживні властивості хлібобулочних виробів

Найширше поняття, яке об'єднує всі групи хлібних виробів (хліб, булочні рбні вироби та ін.), — поняття "хлібобулочні вироби". Це харчові продукти, яі ипікають з борошна, дріжджів, солі, води та додаткової сировини.

Хлібобулочні вироби характеризуються високими споживними властивостя ми, які визначають їхнім хімічним складом, засвоюваністю поживних речовик енергетичною цінністю, біологічними й органолептичними показниками.

До складу хлібобулочних виробів входять вуглеводи, білки, жири, органіч» ислоти, мінеральні речовини.

Дані хімічного складу та енергетичної цінності деяких назв хлібобулочни виробів наведено в табл. 2.5.

Енергетична цінність, ккал/100 і

Таблиця 2.5. Хімічний склад й енергетична цінність хлібобулочних виробів (середні дані)

Назва хлібобулочних виробів

Хімічний склад, г/100 г

чнші речовини

вода

вугле- І води

4

З

1

2

' Ш • •' :.'

Пшеничний

з борошна вищого сорту, формовий з оббивного борошна, формовий

;._::,_;:^;_vf;;,:,:;:%

238

6,1

0,8

7,6

36,8

48,7

195

8,8

1,4

8,2

44,3

Житній

із сіяного борошна, формовий

37,3

209

7,9

1,0

4,7

42,4

44,0

7

Хімічний склад хлібобулочних виробів зумовлюється видом і сортом борошна, роцоптурою, способами приготування тіста, випікання та іншими чинниками. У простому пшеничному хлібі міститься від 38 до 44% води, 38—48% вуглеводів, /,!> Н,Ь% білків, 1—1,5% жирів. У житньому хлібі води на 3—6% більше, ніж у пшеничному. Хліб з борошна вищих сортів має у своєму складі трохи менше ■оди. Подові назви хліба, порівняно з формовими, поліпшені і здобні вироби ііоріипино з простими характеризуються меншим вмістом води. Пшеничний хліб мас у своєму складі білків на 2—3% більше, ніж житній. Хліб з борошна вищих сортів бідніший на білкові речовини, проте вони повноцінніші. Хліб поліпшений і здобний, до складу якого входять молочні, яєчні та деякі інші продукти, характеризується підвищеним вмістом білкових речовин, передусім повноцінних білків. Хліб бшатий на вуглеводи: крохмаль, декстрин, цукри і харчові волокна. До харчових волокон належать клітковина, яка сприятливо впливає на функції травного тракту, ліпідний обмін речовин, виведення з організму токсичних і радіоактивних речовин. Тому в багатьох країнах світу практикують виготовлення хліба з цілого зерна, u точніше з борошна, до складу якого входять усі структурні частини зерна. Пшеничні види хліба порівняно з житніми мають у своєму складі більше вуглеводів, 95% з яких — крохмаль. Цукрів у простому хлібі міститься 0,7—1,4%, клітковини — 0,1—1,2%. Якщо крохмалю більше у пшеничному хлібі, то цукру і клітковини — у житньому. З підвищенням сорту борошна кількість вуглеводів зростає, а цукру і клітковини, навпаки, зменшується. Вміст цукру збільшується з додаванням у тісто молока, молочної сироватки, цукру та деякої іншої сировини. У хлібі з борошна нижчих сортів міститься трохи більше жиру Яєчні і молочні продукти, вершкове масло, маргарин збагачують хліб жирами. Він також має у своєму складі органічні кислоти (молочну, оцтову, яблучну, пропіонову та ін.), які активізують діяльність травного тракту людини, поліпшують мікрофлору кишечника, активізують кальці-

Й обмін. Молочна кислота утворюється під чао бродіння опари й тіота І по-

. разом t молочною сиром,нмж>

Булочні, здобні, бубликові та Інші хлібобулочні вироби мають у своєму складі «мі речовини, що входять до складу хліба, але в Інших пропорціях. Булочні оби порівняно з хлібом характеризуються меншим вмістом води (32—35%) I тою кількістю поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів).

V ідобних хлібобулочних виробах міститься від 20 до 30% води і багато кирів I цукрів, відповідно —7—10, 4—10, 5—20%. Бубличні вироби мають

ии іімісі води,%: у сушках —8—12, в баранках — 14—20, бубликах — 24—26, і и і мі,пі на білки, цукри і жири. Дуже багато поживних речовин у сухарних

"»бвх (приблизно 90% маси виробів). Здобні сухарі містять від 5 до 15% мирін І 5—18% цукрів.

Загалом хлібобулочні вироби забезпечують потреби людини в основних по-

иих речовинах у таких обсягах: у вуглеводах на 40—45%, в тому числі в lb і харчових волокнах — на 50—60; білках — на 30—35, у тому числі В • сих рослинного походження на 80—82; жирах — на 8—12%.

Засвоюваність хімічних речовин хлібобулочних виробів організмом людини ■ іка: білки засвоюються на 70—90%, вуглеводи — на 94—98%, жири — на ^ВБ%. Зазвичай засвоюваність хімічних речовин у хлібобулочних виробах з Нищих сортів борошна краща, що пояснюється меншим вмістом у них клітковини І вищою пористістю. Важливу роль відіграють смакові властивості виробів, їхній зовнішній вигляд. Добре розвинена пористість виробів зумовлюй добру иачуваність їх травними соками, що сприяє кращому засвоюванню їжі.

Хлібобулочні вироби відіграють важливу роль в енергетичному балансі люпини, забезпечуючи на 30—35% його потреби в енергії. Енергетична цінність . нього хліба становить 180—220, пшеничного —230—250 ккал/100 г. Енергетична цінність булочних, здобних, бубличних та інших хлібобулочних виробів наба-іі і о вища. Це пояснюється меншим вмістом у них води і більшим — поживних г ниши. Особливо високою енергетичною цінністю характеризуються здобні мнюбулочні вироби, сухарі, сушки та інші вироби.

Біологічна цінність хліба полягає в наявності та співвідношенні в білках незамінних амінокислот, кількості вітамінів, мінеральних і деяких [нших речовин. БІл-і и -ніба мають у своєму складі всі незамінні амінокислоти. їх співвідношення у •мі і ньому хлібі краще, ніж у пшеничному. Білки хліба бідніші на деякі незамінні иміпокислоти (лізин, цистин, триптофан і метіонін), ніж білки м'яса, риби, мо-Кочних продуктів, тому тісто збагачують, додаючи яєчні, молочні та деякі інші продукти. Хлібобулочні вироби багаті на мінеральні речовини. їх кількість стано-іить 1,3—1,8% у пшеничному хлібі, 1,5—2,5 — у житньому і підвищується зі ІЙиженням сорту борошна. Додавання у тісто молочної сироватки, молока та Деяких інших продуктів збагачує вироби мінеральними речовинами, особливо Кальцієм і фосфором. Хлібобулочні вироби забезпечують потреби організму людини у кальції на 10—15%, магнії і фосфорі — на 40—45, залізі — на 70—75%. V простих хлібобулочних виробах міститься невелика кількість вітамінів В,, В₂, |., РР, Е та ін. Пшеничний хліб багатший на вітаміни, ніж житній. У хлібі з борошна нижчих сортів вітамінів більше. Вітамінізований хліб має у своєму складі вітамінні В,, В₂ і РР вдвічі-втричі більше, ніж звичайний. Хліб дає організму людини приблизно 1/3 всієї потрібної кількості вітамінів В, і В₂.

Хлібобулочні иироби характеризуються високими органолептичними нлпо-гивостями. Вони мають неповторний аромат, який створюють понад 300 арома-іоупіорюналі.них речовин. Найбільш Інтенсивний аромаї маюіь щойно иипочош иироби. Важлива споживна властивість хлібобулочних виробів — пористість їхньої м'якушки. Вироби з більшою пористістю і доброю еластичністю ефективніше підлягають дії ферментів. Один з елементів споживних властивостей хлібобулочних виробів —їхній зовнішній вигляд. На цей показник разом з іншими чинниками впливає обробка тістових заготовок перед або після випікання. Відомо кілька способів обробки тістових заготовок: надрізання, наколювання, нанесення відбитка штампа, оздоблювання орнаментом з тіста, зволожування, посипання маком, горіхами, сіллю, цукровою пудрою, оздоблювання помадкою, кремом, ішроііням, повидлом та ін.

До основних чинників, які впливають на формування споживних властивостей хлібобулочних виробів, належать вид сировини та її якість, технологія виго-іоіілопня продукції.

Основна сировина у хлібопеченні — борошно, сіль, дріжджі і вода, а допоміжна — молочні та яєчні продукти, жири, цукор, родзинки, мак, прянощі та ін.

Найважливішим видом сировини для виготовлення хлібобулочних виробів є Порошно. Оскільки борошно з різних зернових культур має різний хімічний склад, то хлібобулочні вироби з таких видів борошна відрізняються кількістю вуглеводів, жирів, вітамінів, білкових речовин, амінокислотним складом їх, енергетичною цінністю, органолептичними властивостями. Наприклад, хліб пшеничний характеризується вищою пористістю і меншою кислотністю, ніж житній. На спожити властивості хлібобулочних виробів великою мірою впливає сорт борошна: у виробах з борошна нижчих сортів більше жирів, вітамінів, мінеральних речо-■ИН, з борошна вищих сортів — більше крохмалю. Вироби з борошна вищих сортів характеризуються високою пористістю, кращими органолептичними покійниками (зовнішній вигляд, смак), кращою засвоюваністю поживних речовин. V формуванні споживних властивостей хлібобулочних виробів велике значення має якість борошна; дефекти його зазвичай передаються готовому продукту.

Для розпушування тіста у хлібопекарському виробництві використовують просовані і сухі дріжджі, їх концентровану суспензію. Використання неякісних дріжджів може негативно вплинути на пористість хлібобулочних виробів, їхні смакові якості, форму та ін. Сіль кухонна, яку використовують у хлібопеченні, не повинна мати надмірну кількість домішок: домішки солей кальцію можуть надати хлібобулочним виробам лужного, а солей магнію — гіркуватого присмаку.

Для підвищення харчової і біологічної цінності хлібобулочних виробів, по- ' пошт органолептичних і фізико-хімічних показників в Україні здавна викори стовують різну додаткову сировину: молочні та яєчні продукти, жири, родзинки, мок, прянощі та ін.

Виготовляючи хлібобулочні вироби, потрібно дотримуватися відповідної технології. Основні технологічні операції — підготовка сировини, приготування тіста, ПОДІЛ тіста, вистоювання тістових заготовок, випікання виробів, інспекція та охолодження готової продукції.

Одна з найважливіших технологічних операцій виготовлення хлібобулочних виробів — приготування тіста.

Пшеничне тіото готують безопарним або опарним опоообом Із застосуван ням дріжджів. За бвзопарного способу приготування тіста одночасно замішу- нпі. ісю кількість борошна, води, дріжджів, солі та Інших компонентів, пе- і •' плачених рецептурою. Цей спосіб називають однофазним. За опарного (дво- ■много) способу спочатку готують опару, і м замішують на ній тісто

Процес бродіння тіста безопарним способом триває від 2,5 до 3 год за П ипоратури 28—30° С

Кількість сировини для приготування тіста визначають у кг на 100 кг бо- і та. У хлібопеченні дозволяють замінювати деякі види допоміжної сирови ни іншими видами, харчова цінність яких практично рівнозначна (яйця — яєч ним моланжем або яєчним порошком, кмин — коріандром та ін.). Заміна допо-

1 її і пої сировини іншими видами не поширюється на дієтичні вироби і на хліб, н і та якого вказує на застосування конкретної сировини (хліб з кмином, хліб і Ірчичний та ін.).

Приготування тіста опарним способом складніший процес, ніж безопарним. Дми приготування опари використовують частину борошна (45—70%), воду I дріжджі. В опарі порівняно з тістом більше води, тому вона рідкої консистенції. Ііродіппя триває від 3 до 5 год за температури 27—30° С Готуючи нею, до опари додають решту борошна і води, сіль, цукор та інші компоненти, передба-чомі рецептурою. Бродіння тіста триває 1—2 год за температури 29 31" С.

Опарний спосіб приготування тіста має свої переваги. Передусім це еконо-дріжджів (у 2—3 рази). Хлібобулочні вироби з такого тіста мають вищі смако-ш и ароматичні властивості, вони не такі прісні, як за безопарного способу, Крім htbro, ці вироби краще зберігаються, в них сповільнюється процес черствіння, Використання цього способу дає змогу більше механізувати й автоматизувати Технологічні операції. Вада опарного способу — вища собівартість продукції.

Тісто з житнього борошна і суміші житнього борошна з пшеничним замішують на заквасках, які містять дріжджові гриби та молочнокислі бактерії. Це іумовлює накопичення в тісті великої кількості молочної кислоти. Таким чином створюються сприятливі умови для набухання білків і утворення в тісті П0р за низької кількості клейковини у житньому борошні. Для приготування киасу використовують борошно, воду і закваску. Процес бродіння тривав під | до 4 год за температури 28—30° С. Для приготування тіста до закваски додають решту борошна і води, сіль, збагачувачі. Бродіння тіста триває приблизно годину за температури 28—30° С. Цей процес закінчують за кислотності тіста від 10 до 12° С

Для приготування деяких різновидів хліба і булочних виробів тісто готують напарюванням (оцукренням) частини борошна (від 5 до 30% маси борошна за рецептурою). Борошно заварюють за температури 60—65° С впродовж 1,5—

2 Год. Це дає змогу прискорити процес бродіння тіста, збільшити пористість І Об'єм хліба і булочних виробів. Такі вироби мають темний колір, приємний аро- м.н, специфічний солодкуватий смак і краще зберігаються. На заварці ставлять опару або готують тісто.

Готове тісто направляють на обробку, яка полягає в кількох операціях. Для ■сіх видів хлібобулочних виробів спільною операцією обробки тіста є поділ його на шматки певної маси за допомогою спеціальних машин. Маса шматка тіста

залежно від назви хлібобулочних виробів повинна бути на в—16% більшою від

і mm продукту.

Під час поділу тіста на шматки втрачається майже весь вуглекислий газ, який до того в ньому накопичився. Після механічної дії (поділ, округлення) воно втрачає ще й однорідність. Щоб повернути тісту консистенцію однорідної маси проводять його вистоювання (доброджування) за температури 35—40° С у доб ре зволоженому повітряному середовищі. Внаслідок цього шматки тіста збільшуються в об'ємі і стають пухкими. Під час вистоювання утворюється приблизно 90% усієї кількості вуглекислого газу, який міститься в тісті перед його фор муванням. Таким чином від процесу остаточного вистоювання тіста великою мірою залежить пористість хлібобулочних виробів.

Відформовані і вистояні шматки направляють у спеціальну піч на випікання. Режим випікання встановлюють окремо для різних видів і назв хлібобулочних виробів. Температура у печі для більшості видів продукції становить ВІД 200 до 300° С, а тривалість випікання — від 10 хв для дрібних штучних виробів до 1,5 год — для великих.

Під час випікання триває процес формування аромату хлібобулочних виробів. У ньому беруть участь понад 300 речовин, які належать до різних класів оріппічних сполук.

Готовність хлібобулочних виробів визначають за кольором скоринки і станом м'якушки, яка у добре випечених виробах порівняно суха й еластична.

Випікання хлібобулочних виробів зменшує їхню масу порівняно з масою тіс-тової заготовки. Зменшення маси тістової заготовки під час випікання за рахунок нинаровування частини води і вивітрювання деяких летких продуктів бродіння називається упіканням (від 6 до 14%). Ступінь упікання залежить від рецептури І вологості тіста, розмірів і форми виробів, тривалості і режиму випікання.

Готові хлібобулочні вироби також зменшуються в масі (усихають). Зменшення маси хлібобулочних виробів під час охолодження і зберігання за рахунок випа-роиупання частини води та вивітрювання деяких летких продуктів бродіння на-:іииаі;і ься усушкою (усиханням), У середньому усихання хлібобулочних виробів ПІД час охолодження становить 1—2,5%.

Максимальний термін витримування хлібобулочних виробів на підприємстві після виймання їх з печі залежить від виду і маси виробів, виду і сорту борошна, рецептури. Він становить від 6 до 14 год і визначається нормативно-технічною документацією.

Готові хлібобулочні вироби мають масу, більшу від маси борошна, використаного для їх приготування. У разі використання солоду, висівок, крупки пшеничної, клейковини і крохмалю масу цієї сировини додають до маси використаного борошна. Співвідношення маси готових хлібобулочних виробів і маси борошна та іншої сировини (крім води), виражене в процентах, називається виходом продукції. Вихід хлібобулочних виробів залежить від виду і сорту борошна, його вологості і хлібопекарських властивостей, маси виробів, рецептури тіста і становить,%: хліба житнього — 148—165, житньо-пшеничного — 133—160, пшеничного — 130—157, здобних виробів — 128—184.

h ішифікація та асортимент хлібобулочних виробів

Хліб І

Хліб — продукт, випечений з тіста, яке приготовлено згідно з відповідними і" ці игами І технологічними режимами. Маса окремого виробу перевищує 500 г. Залежно від виду борошна, яке використовується для приготування тіста, ииіп поділяють на житній, пшеничний, жишьо-пшеничний і пшенично жиініи; від (іінк.пііу випікання фермовий і недопий; ВІД рецешури ПРОСТИЙ і поліпшений Хліб з житнього борошна. До простих видів хліба з житнього борошна Нйініжпи.: хліб з оббивного, обдирного та сіяного борошна. Поверхня ХЛІ(>а :і і і и и и о борошна зазвичай гладенька, з оббивного — шорстка, з наколеннями йГкі (им них; колір від світло-коричневого (сіяного) до темно-коричненоіе (of) < ніш и >і о). Вологість хліба коливається в межах 43—53%, пористість — від 45 до 10%, кислотність — від 7 до 13°. Хліб з нижчих сортів борошна характеризується ІИЩою вологістю і кислотністю і меншою пористістю. Трохи меншу вологість І пористість мають подові види хліба.

До рецептури поліпшених видів житнього хліба входить солод, патока, молоч-Нв сироватка, прянощі. Найбільш поширені різновиди поліпшеного житнього хліві: житній, житній заварний обдирний і оббивний, Московський, Шахтарський.

Хліб житній виготовляють з обдирного бо-|н>іііна. До рецептури входять патока та мо-Иочна суха сироватка. Випікають його фор-іим і подовим способами. Хліб житній за-п.и"іий готують з обдирного або оббивного Порошна і солоду у співвідношенні 95 до 5. м. > його рецептури входить також кмин. Хліб мишкають формовим способом. Вироби мати, гемний колір м'якушки і скоринки. Це Пояснюється тим, що приблизно 10% всієї

мпі.кості борошна заварюють водою, тем- ^^^^^^^^^^

Пвратура якої сягає 95—97° С Поверхня хлі- р_ИСш 2.5. Хліб Московський

ба з наколеннями або без них, обсипана кмином або анісом. Хліб має приємний запах і солодкуватий смак. Для приготування Московського хліба використовують житнє оббивне борошно і житній солод У співвідношенні 93 до 7, патоку, кмин. Тісто для цього хліба готують заварним Способом. Спосіб випікання хліба — формовий. Вироби мають темний колір. Особливо темна скоринка. Заварний спосіб приготування тіста і прянощі надають хлібу характерного запаху, солодкуватого смаку. Хліб Шахтарський «лежить до українського національного хліба. Його виготовляють з борошна ■ні і нього обдирного. До рецептури входять патока, цукор, коріандр, гвоздика, Спосіб випікання — подовий.

Вологість поліпшених назв хліба від 43 до 53%, кислотність — 7—13°, пористість — 50—58%.

Хліб з житньо-пшеничного борошна. У ньому переважає житнє борошно За рецептурою поділяється на простий і поліпшений.

Найбільш поширеним простим житньо-пшеничним хлібом є хліб з оббивно борошна. Для його приготування використовують борошно житнє оббивне

пшеничне оббивне у співвідношені 80:40. Хліб Дарницький виготовляють з суміші борошна житнього обдирного І пшеничного 1 -го сорту в співвідношенні 60:40. До поліпшених видів хліба з житньо-пшеничного борошна належать: заварний житньо-пшеничний, хліб з кмином, хліб Любительський, Делікатесний, Петльо-ваний, Тернопільський та ін.

Хліб заварний житньо-пшеничний відрізняється від простого житньо-пшеничного приємним солодкуватим смаком і характерним запахом. Основною сировиною для його виготовлення є борошно оббивне житнє і пшеничне (55:40). Частину борошна (5%) заміняють на житній солод. Хліб випікають фермовим способом. Житній хліб з кмином виготовляють з борошна житнього обдирного і пшеничного 1-го сорту у співвідношенні 60 40. Характерною особливістю цього хліба є те, що до його рецептури входить багато кмину (1%) і ячмінний солод (0,5%). Хліб Любительський має складну рецептуру. Його виготовляють із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного 2-го сорту у співвідношенні 80:15. Частину борошна (5%) заміняють житнім солодом. До рецептури входить цукор, патока, коріандр, кмин або аніс. Поверхня хліба шорстка, посилана відповідними прянощами. Хліб Делікатесний готують із суміші борошна житнього сіяного і пшеничного вищого сорту у співвідношенні 85:10. Частину борошна (5%) заміняють на житній солод. Збагачують хліб патокою (5 кг) і кмином. Поверхня шорстка з наколеннями. Хліб Петльований печуть з борошна житнього сіяного і пшеничного вищого сорту (80:20). До рецептури хліба входить цукор. Хліб Тернопільський виготовляють з борошна житнього сіяного і пшеничного 1-го сорту у спіинідношенні 50:50. До тіста додають кмин.

Хліб з пшенично-житнього борошна має в рецептурі переважно пшеничне борошно. Його асортимент неширокий. З простих видів найбільш поширений оббииний, а з поліпшених — оббивний заварний.

Пшенично-житній оббивний простий хліб виготовляють із суміші оббивного борошна пшеничного і житнього (70 : ЗО). Пшенично-житній оббивний заварний хліб виготовляють з борошна пшеничного оббивного і житнього оббивного (70:25). Частину житнього оббивного борошна (5%) заміняють на житній солод. Цим І відрізняється рецептура заварного житньо-пшеничного оббивного хліба під простого. Він має темну м'якушку і темну глянцеву поверхню.

Х ліб з житнього і пшеничного борошна різних співвідношень. За рецептурою хліб з такого борошна буває простим і поліпшеним. До простого хліба належить Український, Український новий, а до поліпшеного — Слов'янський.

Хліб Український виготовляють з борошна житнього обдирного і пшеничного оббивного у співвідношенні 20:80; 30:70; 40:60; 50:50; 60:40; 70 ЗО; 80:20. Співвідношення цих ви дів і сортів борошна залежить від хлібопекар ських властивостей борошна і звичок людей окремих районів. У північних районах України люди віддають перевагу хлі бу з підвищеною кислотністю. Кис лотність хліба зростає із збільшенням у рецептурі кількості житнього борош- Рис. 2.6. Хліб Український

■ і і' •""< і-мін і it тчи «ml і иирпі ніші ні. І:і Оорошпи ЖИіНІ.оіо обдирно

<> 2-го сорту. Співвідношення цього борошна може становити 80:20;

^■40; 50:50 І 40:60. Слов'янський хліб продукують з борошна житнього об-

пшеничного 2-го сорту у співвідношенні 15:85 І 30:70. До рецептури

іиіь і кі і ока.

Хміб з пшеничного борошна. Асортимент цього хліба широкий. Залежно "М'їмури піп поділяється на простий, поліпшений і здобний. (Здобні назви > розглядаються в підрозділі "Здобні хлібобулочні вироби").

простий пшеничний хліб виготовляють з пшеничного борошна оббивного, що, 1-го і 2-го сортів. До простого пшеничного хліба належать: хліб з об-' борошна, з борошна вищого, 1-го і 2-го сортів, паляниця Українська, «vі Киїпський, хліб білий з борошна 1-го і 2-го сортів та ін. ХнІб пшеничний простий з оббивного борошна, з борошна вищого, 1-го і 2-

ічів випікають формовим і подовим способами. Паляниця Українська має

мчим ий попит в Україні. її виготовляють з борошна вищого, 1-го і 2-го сортів.

Для приготування тіста використовують підвищену кількість дріжджів (2 кг пресо-

пік; для простого пшеничного хліба — 1 кг). Випікають подовим способом.

•І'"см.і ниробів кругла, з боковим надрізом на 3/4 окружності, з трохи піднятим

і іираженим козирком. Арнаут Київський є виробом з пшеничного борош-

ім .' го сорту Його випікають подовим способом. Форма арнаута кругла з дво-

ірьома злипами, поверхня борошниста. Хліб пшеничний білий випікають з

ІОрошна 1-го і 2-го сортів. Для приготування тіста беруть підвищену кількість

"и;иіих дріжджів (1,5 кг). Цей хліб відрізняється від звичайного пшеничного

мі піним вмістом солі, більш високими пористістю та енергетичною цінністю.

югість пшеничного простого хліба становить 43—48%, кислотність — 3—6°,

юрисіісіь — 65—70%. Зі зниженням сорту борошна вологість і КИСЛОТНІСТЬ ХЯІ

'•і ібільшується, а пористість, навпаки, знижується.

Асортимент поліпшеного пшеничного хліба ширший, ніж простого. Для ви-Ротовлення такого хліба використовують усі сорти пшеничного борошна, за вини і ком оббивного. До поліпшених виробів пшеничного хліба належать хліб Мо-

ший, Ситний з родзинками, калачі Київські, хліб Домашній, Закарпатський,

Селянський, булка Селянська, хліб білий з борошна вищого сорту та ін.

Хліб Молочний виготовляють з пшенично^ борошна вищого сорту. До і" мішури хліба входять цукор, маргарин і сухе знежирене молоко. Хліб випікають подовим способом. Поверхня гладенька з наколеннями або косими надрі-йііми. Хліб Ситний з родзинками виготовляють з борошна вищого сорту, До циптури входять родзинки, цукор і маргарин. Поверхня гладенька з наколеннями або без них і косими надрізами. На поверхні є вкраплення родзинок, які додають до тіста. Смак хліба солодкуватий, властивий хлібу з родзинками. Кетчі Київські виготовляють з пшеничного борошна вищого і 1 -го сортів. Вироби шин '.лють подовим способом. Вони сплетені з п'яти джгутів. Поверхня виробів [іянцева; у виробах вищого сорту змащена яйцем, 1-го сорту — посилана маком. Хліб Домашній готують з борошна 1-го сорту. До рецептури входять цукор молоко незбиране. Форма хліба кругла або довгасто-овальна. Поверхня Яіденька з наколеннями. Хліб Закарпатський виготовляють з борошна 1-го І 1-го сортів з додаванням невеликої кількості цукру (1 кг). Випікають вироби одовим способом, форма їх кругла або довгасто-овальна з тупими кінцями.

ллю селянський — національний виріб України. Його виготовляють з борошна 1-го сорту. Збагачують хліб цукром, соняшниковою олією, молочною натуральною сироваткою. Булку Селянську (маса 0,73—0,83 кг) виготовляють з борошна 1-го сорту. Вироби збагачують сироваткою молочною згущеною та соняшниковою олією. Хліб пшеничний білий з борошна вищого сорту має в рецептурі цукор (1 кг на 100 кг борошна). Для його приготування використовують підвищену кільки п. пресованих дріжджів (2 кг). Це дає змогу збагатити вироби вітамінами, мов поцінними білками та іншими речовинами. Хліб випікають двома способами -фермовим і подовим. Подовий хліб має на поверхні надрізи або наколення.

До нових назв хліба з пшеничного борошна належать: хліб Микулинецький, калачі Полтавські.

Хліб Микулинецький — це український національний вид хліба. Для його при-іоіувлніт використовують борошно пшеничне вищого сорту, цукор, кмин. Калачі Полтавські належать до поліпшеного пшеничного хліба. їх виготовляють з Порошна пшеничного вищого сорту. Тісто збагачують цукром, маргарином, мо локом незбираним.

У поліпшеному пшеничному хлібі вологість становить від 40 до 45%, кисне шість — 2,5—3°, пористість не менше 68—75%. У деяких виробах нормують ічмісг цукру і жиру.

Хліб із суміші пшеничного борошна різних сортів. Асортимент такого хліба невеликий. З простих назв виділяється Кишинівський, з поліпшених — "Сувенір селянський". Хліб Кишинівський виготовляють із суміші пшеничного борошна 1-го і 2-го сортів (ЗО : 70), а "Сувенір селянський" із суміші борошна пшеничного вищого і 1-го сортів у співвідношенні 40 : 60. Хліб "Сувенір селянський" збагачують соняшниковою олією, цукром і кмином.

Иулочні вироби

Булочні вироби є штучними. Маса окремого виробу не перевищує 500 г Нироби масою до 200 г називаються дрібноштучними, а від 200 до 500 г — ипникоипучними. Булочні вироби мають різну форму і зовнішній вигляд. їх випікають у вигляді батонів, булок, плетеників, ріжків, хліба та ін. Поверхня булочних миребів може бути гладенька або шорстка, посилана маком, кмином, крихтою ибо сіллю, з надрізами або наколеннями та ін.

До булочних виробів належать батони, булки, булочки, калачі, плетеники, кали, сайки та деякі назви хліба. їх випікають переважно з пшеничного борошна вищого і 1-го сортів, зрідка з борошна 2-го сорту. За рецептурою вироби поді-мнюп, па прості, поліпшені і здобні. (Здобні вироби розглядаються в підрозділі "Здобні хлібобулочні вироби").

Асортимент простих булочних виробів неширокий. їх виготовляють з того самою тіста, що й пшеничний простий хліб. До поліпшених видів булочних виробім входить підвищена кількість цукру, жиру, молочних продуктів, яєць та ін. Для деяких виробів використовують тісто, з якого виготовляють поліпшені види пшеничного хліба.

Порівняно з пшеничним хлібом до складу булочних виробів входить менше води і більше поживних речовин (цукру, жиру). Енергетична цінність булочних виробів вища, ніж хліба.

■•тони. Вироби ииііікякпі, і борошни і і

ІНеіе иищеіе, І іе і ',> іо серпи Масі (і.не Переважно . і. ти. 0,2, 0,4 і 0,5 КГ. За

• иіурою вироби поділяють на прості І по-

і. Прості батони виготовляють з борошна

• печного 1-го і 2-го сортів. До поліпшених

і з борошна вищого сорту належать такі:

і ml, Столові, з родзинками та ін. До по-

є батонів, які випікають з борошна пше-

НИЧі іищого і 1-го сортів, належать нарізні і

ні молочні. З пшеничного борошна 1-го сор-

" іляють батони Студентські, а 2-го — р_ис. ₂.7. Батони: простий

//11.1 іони з борошна 2-го сорту. До рецепту- і ₃ родзинками

ніліпшених батонів з борошна вищого сорту иь цукор, до батонів Столових і з родзинками — маргарин. Батони з род-

іми збагачують також патокою і родзинками. Для приготування тіста Особ-

і і>,еонів використовують підвищену кількість пресованих дріжджів (5 кг). міі збагачують вироби вітамінами і повноцінними білками, надають їм не цпкої пористості. До рецептури нарізних і нарізних молочних батонів входять ор І маргарин. Нарізні молочні батони збагачують також сухим знежиреним і-ом. До рецептури Студентських батонів входять цукор і маргарин.

Форма батонів довгасто-овальна (батони нарізні, нарізні молочні, Студентські, І родзинками, Столові) або довгаста (батони Особливі). На поверхні батонів І і "нових є від 1 до 3 косих надрізів, інших — від 5 до 7 таких надрізів.

Булки і булочки. Назви походять від латинського слова "була", тобто куля.

нее булочних виробів не мають круглої форми, однак називаються булками

ібо булочками. Маса булок і булочок невелика — 50—200 г. До найбільш по-

ІИроних булок належать Міські, а булочок — Молочні, Гірчичні, "Маля", Дар-

ніи,н, з маком та ін. Міські булки виготовляють з борошна вищого і 1-го сортів.

є рецептури входять цукор і маргарин. Булочки Молочні і "Маля" випікають з

Іорошна вищого сорту. До рецептури Молочних входить велика кількість моло-

| не ібираного, в "Маля" —масло вершкове, молоко свіже, ферментний препа-

е є Оризон-ПК". Булочки Гірчичні, Дарницькі і з маком випікають з борошна

ТО сорту. До їхньої рецептури входить цукор. Булочки Гірчичні збагачують гір-

Ичною олією, Дарницькі — маргарином і незбираним молоком, з маком — мар-

і«рипом і маком.

Булочки Дарницькі, "Маля" круглої форми, булки молочні та Гірчичні мають округлу або овальну форму із загостреними кінцями, а Міські —довгасто-овальну. Булки і булочки можуть мати різну поверхню: гладеньку або борошнисту, посилану маком, з надрізами, наколеннями, гребінцем або без них. Булки Міські мають піднесений гребінець, який проходить уздовж виробу. Поверхня булочок "Маля" — гладенька, а Гірчичних -гладенька з відбитком штампа або без нього, Дарницьких — посилана крихтами.

Рис. 2.8. Булка Міська

Калачі. Вироби випікають з часів Київської Русі. Назва виробів походить від слов'янського слова "коло", що означає круглий. До проотих калачів належать калачі Московські, які виготовляють з пшеничного борошна вищого сорту. Форма нагадує висячий замок, поверхня шорстка, злегка борошниста. Знизу вироби підсипані борошном. На поверхні є дужка і піднесена губка.

Рис. 2.9. Плетеники з маком

П летеники. їх випікають з борошна вищого, 1-го і 2-го сортів. Вироби плетуть з 3 джгутів. З пшеничного борошна вищого сорту випікають плетеники ^ Міські, 3 маком і з борошна вищого сорту. До плетеників з борошна 2-го сорту належать пле- ] теники з маком і з борошна 2-го сорту. До рецептури Міських плетеників входять цукор і маргарин. Для приготування тіста використовують підвищену кількість пресованих дріжджів (1,5 кг). Плетеники 3 маком з борошна вищого сорту збагачують цукром, маргарином і маком, з борошна 2-го сорту — цукром і маргарином. Форма плетеників

довгасто-овальна з чітко вираженим плетінням. Поверхня глянцева, у виробах з маком посипана маком.

Хали на відміну від плетеників плетуть не з трьох, а з кількох джгутів. До рецептури хал входять цукор, маргарин, яйця курячі (для змащування поверхні). Форма довгасто-овальна з чітко вираженим плетінням, поверхня — з блиском.

Рис. 2.10. Хала плетена

"^гЩ'й

_ш

ИВКрь.

Рис. 2.11. Сайка формова

Сайки — це булочні вироби, які користуються великим попитом. Слово "сайка" запозичене з естонської мови і означає "білий хліб" Для виготовлення сайок використовують пшеничне борошно вищого, 1-го і 2-го сортів. До сайок з борошна вищого сорту належать сайки з родзинками; з борошна 1-го сорту— Гірчичні і сайки з борошна 1-го сорту; з борошна 2-го сорту — сайки з борошна 2-го сорту. До рецептури сайок з родзинками входять цукор, маргарин, родзинки. Сайки Гірчичні збагачують цукром і гірчичною олією, сайки з борошна 1-го сорту — цукром і маргарином, з борошна 2-го Сорту — цукром. Сайки випікають формовим і подовим способами. їхня маса становить 0,2 кг. Форма сайок подових довгаста з округлими кінцями, фермових — прямокутна. Сайка формова — це хлібина прямокутної форми, яка має від б до 8 поперечних заглибин. За цими заглибинами виріб можна легко розламати на окремі шматки. Сайка листова має форму Міської булки, але без гребінця (надрізу). Вироби випікають на листі, внаслідок чого вони не мають бокових скоринок. На поверхні і м'якушці сайок з родзинками є висушені ягоди винограду.

Ріжки. Вироби мають серпоподібно зігнену або довгасто-видовжену форму з потоншеними, інколи зігнутими кінцями. До них належать ріжки Молочні, шкільні,

аком, з кмином І сіллю. Молочні І шкільні

ки виготовляють з борошна вищого І 1-го ртів, а решту — э борошна 1-го сорту. До

цаптури ріжків шкільних входять цукор, марин, молоко незбиране свіже, ферментатив-

й пропар;п "Оризон-ПК". МОЛОЧНІ ріжки аби

іують цукром, молоком незбираним свіжим

іаслом вершковим. Для приготування тіста

,\ Молочних ріжків використовують підвищену Рис. 2.12. Ріжки

Илькість пресованих дріжджів (5 кг). До ріжок щмшком входять цукор, маргарин і мак, а з кмином і сіллю, крім того, кмин І кухонна сіль (2,5 кг). Більшу частину кухонної солі використовують для посипання Поверхні. Маса ріжків від 50 до 200 г. Форма Молочних і шкільних ріжків довгаста || потоншеними, інколи зігнутими кінцями. Поверхня виробів гладенька з помітними витками. Форма ріжків з маком, а також з кмином і сіллю довгасто-овальна. Поиорхня з рельєфом витків посипана маком або кмином і сіллю.

До булочних виробів належать також деякі назви хліба: Молочний формовий

і кг), Поліський (0,4 кг).

Здобні хлібобулочні вироби

Здобні хлібобулочні вироби відрізняються від звичайних вищим вмістом цукру І жиру. У готових виробах загальна кількість цих речовин повинна становити ■а рецептурою 14% і більше.

До рецептури здобних хлібобулочних виробів входять підвищена кількість молочних продуктів, вершкового масла, маргарину, родзинок, яєць та Інших

нюнентів. За харчовою, біологічною та енергетичною цінністю вони близькі до борошняних кондитерських виробів. Вироби виготовляють переважно з бо рошна пшеничного вищого і 1-го сортів. До них належать булки, булочки, ват рушки, калачі, ріжки, короваї, деякі назви хліба та ін. За масою здобні хлі- бобулочні вироби поділяють на дрібно- і великоштучні. Маса дрібноштучних ви- і, в становить 200 г і менше, великоштучних — від 200 до 500 г.

Для виготовлення багатьох здобних хлібобулочних виробів використовують нетрадиційні види сировини — плодово-ягідні соки, пюре, плодові порошки, повидло, ОИроватку молочну (свіжу і суху) та ін. До таких виробів належать: булки Шахтарські іні.імінізовані, Домашні; булочки Подільські, "Сніжок", Білоцерківські, "Яблучко"; ріжки Яблучні; плетеники Українські; здоба з повидлом; витушки Запорізькі; київський асортимент здобних хлібобулочних виробів (булочки "Сонечко", кільця Дитячі, під-Ківки здобні, ріжки виті). їх виготовляють з борошна вищого сорту.

До рецептури булок входять такі компоненти: Шахтарських вітамінізованих — молочна сироватка суха, цукор, маргарин, яблучне пюре або повидло, вітаміни В , В і РР; Домашніх — маргарин, цукор, яйця, молоко сухе знежирене. Для || м с мовлення булочок Подільських до тіста додають молоко сухе знежирене, цукор, Маргарин, яєчні продукти. До рецептури булочок "Сніжок" входять цукор, маслс Иршкове, яйця, молоко згущене з цукром, повидло. Булочки Білоцерківські належать ■ ииробів з яблучними видами сировини. У їхній рецептурі є сік яблучний концентрований, вершкове масло, цукор і яйця. Для виготовлення булочок "Яблучко" використовують сік яблучний натуральний, порошок з яблук, маргарин, молоко сухе

ии-жироію Дії роцнпури ріжкін иПпучних ііходнп, цукир, мирі прим, понидію яО лучне, яйця, а плетеників Українських — молоко сухе незбиране, цукор, маргарин, яйця. Здобу з повидлом збагачують повидлом, цукром, маргарином, молоком сухим незбираним. Поверхня посипана крихтами. Витушки Запорізькі — це національний вид здобних виробів. До його рецептури входять повидло, цукор, маргарин.

До київського асортименту здобних хлібобулочних виробів належать булки Ароматні, булочки "Сонечко", кільця Дитячі, підківки здобні та ріжки виті. До їхньої рецептури входять цукор і маргарин. До кілець Дитячих замість маргарину додають вершкове масло. Крім цих видів сировини, до рецептури булочок Ароматних входять повидло, яблучний порошок, яйця і кориця; булочок "Сонечко" — повидло, молоко сухе знежирене і ванілін; кілечок Дитячих — плодове пюре, молоко сухе знежирене, яйця; підківок здобних — повидло, молоко сухе знежирене, ванілін; ріжків витих— молоко сухе знежирене.

Бубличні вироби, хлібна соломка і хлібні палички

Бубличні вироби, хлібна соломка і хлібні палички належать до хлібобулочних виробів зі зниженою вологістю (до 19%).

Бубличні вироби. їх виготовляють у вигляді кілець та овалів. До них належать бублики, баранки і сушки. Для виготовлення використовують борошно пшеничне вищого і 1-го сортів. Тісто для бубликів м'яке. Його готують на опарі, використовуючи пресовані дріжджі. Баранки і сушки готують з крутого тіста. Спосіб приготування тіста — безопарний. Замішують тісто на притворі. Притвор — це закваска, що залишилася від попереднього замісу та разом з доданим борошном і водою перебродила впродовж 6 год. Бубличні вироби формують переважно машинним способом. Після 20—30-хвилинного вистоювання їх обливають окропом. Поверхня стає гладенькою, глянцевою внаслідок утворення тонкого шару клейстеризова-ного крохмалю. Цей шар надає виробам міцності. Для підрум'янювання скоринки у котел під час варіння додають (1% до маси борошна) патоку або цукор. Коли готові вироби спливають, їх вибирають і обсушують. Випікають вироби у печі впродовж 8—15 хв. Потім охолоджують і нанизують на шпагат.

Бублики — це штучні, найбільші за розмірами вироби з групи бубличних. Діаметр кільця бубликів 7—10 см. Товщина джгута — до 3,3 см. Маса виробів — 50 і 100 г, вологість — 2—27%. Бублики мають м'яку, пружну консистенцію. їх виготовляють з пшеничного борошна 1-го сорту. За консистенцією і запахом бублики нагадують булочні вироби. За рецептурою їх поділяють на прості, поліпшені і здобні. До складу всіх назв бубликів входить цукор. Кількість цукру, яку використовують для виготовлення бубликів, становить, кг на 100 кг борошна: простих — 2 кг; поліпшених (Ванільні, Молочні, з маком, з кмином) — 2—10 кг; здобних — 7—10 кг. До простих бубликів додають патоку. До рецептури поліпшених бубликів, крім цукру, входять такі збагачувачі: Ванільних — маргарин і ванілін; Молочних — олія соняшникова, молоко незбиране; з маком — мак і патока; з кмином — кмин і патока. Здобні бублики збагачують такими компонентами: Гірчичні — гірчичною олією; Лимонні — маргарином, лимонною есенцією; здобні — маргарином. До рецептури Українських бубликів входить велика кількість цукру, маргарин і мак. Поверхня бубликів гладенька, глянцева.

До нових назв бубликів належать бублики Маріупольські, Донецькі і Бахмацькі, їх виготовляють з пшеничного борошна 1-го сорту. До рецептури цих

пи іи иходиіі, цукор. Крім mm, Миріуіюмі.сі.кі ОуМпики ібаї ачукиї, мнргіїр

Донецькі — маргарином, олією соняшниковою І молоком сухим незбир

>ублика у вигляді кільця, поверхня гладенька, глянцева.

Гшршіки ЦІ вироби називають ще хлібними консервами. На відміну від бубл

іранки мають крихку консистенцію, оскільки до їхнього складу входить ма.

(12 -18%). Баранки випікають з пшеничного борошна вищого І 1-го сорт

кільця не перевищує 7—9 см, товщина джгута — 2 см. Маса виробів 25—'

Н) рецептурою баранки поділяють на прості, поліпшені і здобні. Прості баран

т.іють тільки з борошна 1-го сорту. До рецептури входить невелика кіл

►И Ні цукру і патоки. До поліпшених баранок належать Молочні, які виготовляють

Порошім І -і о сорту. До рецептури цих баранок входять цукор і молоко ікмбираи

nil баранки випікають з борошна пшеничного вищого і 1-го сортів. До здобн

і борошна вищого сорту належать Ванільні, Лимонні, Київські (цукрові,

>м), Здобні, Слов'янські і Яєчні. До їхньої рецептури входить від 8 до 16 іу і іакі збагачувачі: до Ванільних — масло вершкове і ванілін; Лимонних ' " по вершкове і олія цитринова; Київських — маргарин і мак; Здобних — mbcj і" і пікове, олія соняшникова і патока; Слов'янських —маргарин, молоко сухе незб НИЄ, кардамон і мускатний горіх; Яєчних — масло вершкове, олія соняшникои ниі (я До здобних баранок з борошна 1 -го сорту належать Гірчичні, Дитячі і Цукрої | рецептури баранок Гірчичних входять цукор, олія гірчична, патока; Дитячих цукор і масло вершкове; Цукрових — цукор і маргарин. Поверхня баранок гладеньк пунцова. У Київських баранках вона посипана маком. Кількість виробів на 1 нормується: 20—25 шт. (баранки Слов'янські), 35—45 шт. (баранки Ванільні). Дит чих баранок повинно бути в 1 кг від 55 до 65 шт.

Сушки. Це найменші за розмірами бубличні вироби. Діаметр кільця їх стан ІИТЬ 4—7 см, а товщина джгута не перевищує 1,7 см. Маса виробів коливаеты під 7 до 12 г. Вологість сушок дуже низька (8—12%), внаслідок цього вони і рихкими виробами. їх, як і баранки, також називають хлібними консервами. В

ціляють сушки з пшеничного борошна вищого і 1-го сортів. За рецептуре

с ушки поділяють на прості, поліпшені і здобні. До рецептури простих сушок входи Невелика кількість цукру; до простих сушок з борошна вищого сорту додаю Патоку. До поліпшених сушок з борошна вищого сорту належать Лимонні, з м ким, до пива; з борошна 1-го сорту — з кмином, солоні. До рецептури цих вир бі> входить 1 кг цукру. Крім цукру, в сушки Лимонні додають олію лимонну; Маком — мак і патоку; до пива — олію соняшникову. Для виготовлення сушок ,і Пива використовують підвищену кількість солі (5,5 кг, в тому числі 4,5 кг д,

ипання). Сушки здобні випускають ширшого асортименту порівняно з прост

ми і поліпшеними. З борошна вищого сорту випікають такі сушки: Ванільні, П ЧИЧНІ, Любительські, Молочні, Нові, з корицею. З борошна 1-го сорту виготовл Ють сушки "Маля", здобні Дитячі, Чайні. До рецептури здобних сушок входи вігато цукру. Крім цукру використовують такі види сировини: для Ванільних Масло вершкове, олію соняшникову, патоку, ванілін; Гірчичних — олію гірчичн Любительських — маргарин, лимонну есенцію; Молочних — маргарин і молої Незбиране; Нових —масло вершкове, олію соняшникову, корицю і ванілін. Суші "Маля" збагачують маргарином і олією соняшниковою; здобні Дитячі — вершк ■им маслом; Чайні — вершковим маслом і олією соняшниковою.

Поверхня сушок гладенька, глянцева. У сушках з маком і солоних воі Посипана відповідно маком і сіллю. Кількість виробів в 1 кг нормовано. Залежі

від назви виробу в 1 кг сушок міститься від 96—100 им. (Молочні, Нові) до 110—120 шт. (Ванільні, Лимонні, Міські). Дуже дрібні за розмірами сушки "Маля", в 1 кг їх 220—240 шт.

Хлібна соломка за своїми споживними та іншими властивостями близько до сушок. Для її виготовлення використовують пшеничне борошно вищого і 1-го сортів з високим вмістом клейковини — не менш як 32—35%. Тісто готують безопарним способом, з посиленим механічним обробленням. Після нетривалого бродіння його продавлюють крізь матрицю формувальної машини. Хлібна соломка має золотистий колір, якого вона набуває під час варіння впродовж 26—28 с в 1%-му розчині двовуглекислої соди. Солону соломку перед випіканням посипають сіллю, а Київську — маком. Товщина готової соломки 0,8 см, довжина— 10—28 см. Консистенція повинна бути крихкою, легко розламуватися. З пшеничного борошна вищого сорту виготовляють соломку Київську, з 1 -го — Ванільну, Солодку і Солону. До рецептури соломки входять такі компоненти: Київської — цукор, маргарин, олія соняшникова, мак, ванілін; Ванільної — цукор, маргарин і ванілін; солодкої — цукор, маргарин; солоної — цукор, маргарин і підвищена кількість солі (2,5 кг, в тому числі 2,2 кг для посипання). Поверхня хлібної соломки гладенька або трохи шорстка.

До нових видів хлібної соломки належать соломка Ароматна і Фруктова. До їхньої рецептури входить цукор і маргарин. Крім цих компонентів, у соломку Ароматну додають есенцію, Фруктову — повидло.

Хлібні палички. їх випікають з пшеничного борошна вищого і 1-го сортів. Хлібні палички, як і хлібна соломка, подібні до сушок. Виготовляючи хлібні палички, тісто розкачують у тонку стрічку, розрізають на смужки потрібної ширини I довжини, кладуть у жолобки металевих листів і випікають. На відміну від хлібної соломки хлібні палички мають добру розпущеність і краще засвоюються. До хлібних паличок з борошна вищого сорту належать: здобні, хлібні і хлібні з кмином. До рецептури паличок входять такі збагачувачі: здобних — цукор, масло вершкове, маргарин, мак і ванілін; хлібних — цукор, маргарин, олія соняшникова, патока; з кмином — цукор, маргарин, кмин. З пшеничного борошна 1-го сорту виготовляють хлібні палички Ароматні. Ці палички збагачують цукром, маргарином і лимонною есенцією. У приготуванні тіста для хлібних паличок використовують підвищену кількість пресованих дріжджів — 5—6 кг на 100 кг борошна. Поверхня хлібних паличок гладенька або злегка шорстка і рельєфна.

Сухарні вироби і хлібні хрусти

Сухарні вироби і хлібні хрусти також належать до хлібобулочних виробів зі зниженим вмістом вологи. Вони характеризуються високою енергетичною цінністю і можуть довго зберігатися.

Сухарні вироби (сухарі) — це вироби з черствого хліба або сухарних плит, виготовлені за відповідними рецептами і технологічними режимами. Сухарі поділяють на прості (Армійські) і здобні.

Великий попит мають сухарі здобні. Тісто для них готують опарним способом. Асортимент цих сухарів широкий. Сухарі різних назв відрізняються між собою рецептурою, розмірами і оздобленням поверхні. Здобні сухарі виготовляють з борошна пшеничного вищого, 1 -го і 2-го сортів. Найбільш широкий асортимент здобних сухарів з борошна вищого сорту від 15 до 20 назв. До них належать сухарі

Mil, Гірчичні, Дитячі, Київські, Лимонні, Люби нільські, Молочні, Горіхові, Особливі, з родзинками, з маком, Вершкові, Українські, шкільні, Ювілейні та Ін. цептури здобних сухарів входить багато цукру (15—35 кг на 100 кг борошна); ■ сухарі Особливі додають його невелику кількість — 3 кг, Крім цукру, в их в такі компоненти: у Ванільних — масло вершкове, яйця і ванілін; Прчич-олія гірчична і яйця; Дитячих — масло вершкове і яйця; Київських — масло кове, яйця І виноград сушений; Лимонних — маргарин, яйця, олія лимонна; вльських — масло вершкове, яйця і мигдаль; Молочних — масло вершкове, молоко згущене незбиране; Горіхових — масло вершкове, яйця і горіхи; Осін-марі арин, яйця; Особливих — яйця, олія соняшникова; з родзинками — мар-і| іин, яйця, родзинки; з маком — масло вершкове, яйця і мак; Вершкових — масло і'іпиіве, яйця; Українських —маргарин, яйця і мак; Ювілейних —масло вершкове, її і і і оріхи, молоко незбиране. З борошна 1 -го сорту виготовляють сухарі Кавові, ,іп. іоькі, Ювілейні. До рецептури цих сухарів входять від 5 до 13 кг цукру, яйця І

і ове масло. До сухарів Кавових входить кава, Туристських — молоко незби-

інп, Ювілейних — молоко згущене незбиране і ванілін.

53

У Здобних сухарях нормують кількість сухарів (шт.) в 1 кг. Цей показник (для іІііі.мЮСТІ назв сухарів) перебуває в межах 70—100. Малими за масою є сухарі Цт.пі. В 1 кгїхє від 180 до 200 шт. Велику масу мають сухарі Гірчичні, Вершко-і і иївські, Осінні та з родзинками — 40—55 шт. в 1 кг.

До нових назв сухарів здобних належать сухарі Фруктові, Пікантні, з корицою "Ноиинка". їх виготовляють з борошна пшеничного вищого сорту. До рецептури >руктових сухарів входять: цукор, маргарин, повидло, яйця. Для виготовлення їхарів Пікантних використовують цукор, маргарин, яйця, томат-пасту, кмин. До ■цептури сухарів з корицею входять: цукор, маргарин, яйця і кориця, а сухарів Ноиинка" — цукор, маргарин і яйця.

Хлібні хрусти — це хлібобулочні вироби у формі прямокутних пластинок розмі-6 і 12 см та 6—7 мм завтовшки. Вироби мають у своєму складі дуже мало і' чи и и, вони легкі та хрусткі. Для виготовлення тіста для хлібних хрустів використають велику кількість дріжджів (60—90 кг пресованих на 1 т борошна). Тісто розкачують у тонку стрічку, поверхню якої наколюють спеціальним валиком із шпилька-ні, щоб запобігти здуттю скоринки під час випікання. Стрічки розрізають на плас-іиики і випікають. Хлібні хрусти залежно від рецептури бувають прості і здобні. До || юсі их хрустів належать прості, обдирні, посилані, сіллю і Спортивні. Прості хрусти ти і мовляють з борошна житнього сіяного, а решту (обдирні, посилані сіллю, Спор-ТИВНІ) — із суміші різних сортів житнього борошна (сіяного, обдирного і оббивного). Цо рецептури хлібних хрустів, посиланих сіллю, входить 87 кг солі на 1 т готової Продукції. До Спортивних хрустів входить 441 кг пшеничних висівок.

Для виготовлення здобних хлібних хрустів використовують суміш борошна жит-Иіюго сіяного та оббивного і пшеничного 1-го сорту. Для виготовлення здобних Хрустів використовують такі збагачувачі: Десертних— цукор, масло вершкове; Домашніх — цукор, маргарин; до пива — цукор, маргарин; до Чаю — цукор, жир Кондитерський, есенція ванільна; Любительських — цукор, масло вершкове; з козицею — цукор, масло вершкове, кориця. Хлібні хрусти мають прямокутну форму. і >у<;тів у вигляді плитки поверхня шорстка з наколеннями і рельєфом. На поверхні ЦЛІбних хрустів до пива може бути сіль, Спортивних — висівки, з корицею — кориця.

Національні хлібобулочні вироби. Виготовлення хлібобулочних виробів має багатовікову історію. Смакові властивості цих виробів, їх зовнішнє оформлення

формувалися століттями. В Україні, крім українців, проживають росіяни, вірмени, грузини, молдовани, поляки, білоруси. З покоління в покоління передаються національні види харчових продуктів, у тому числі хлібобулочних виробів. Виробництво національних і місцевих назв хлібобулочних виробів потрібно заохочувати і розширювати. Особливо це стосується районів із компактним проживанням людей різних національностей. Деякі види національних хлібобулочних виробів можуть мати великий попит серед усього населення

України або окремих її регіонів. ^Рис- ²"¹³- ^{Хрусти хлібні}

десертні

Національні хлібобулочні вироби відрізняються за особливостями технології виготовлення, складом сировини, формою, зовнішнім виглядом, смаковими та іншими властивостями.

Для виготовлення національних хлібобулочних виробів використовують олію, бараняче сало, вишкварки курдючного сала, подрібнений нут (зерно бобових культур), насіння кунжуту і різні прянощі (бадьян, аніс, кмин). Тісто для деяких видів національних виробів готують на спеціальній розчині з використанням цибулі, гороху, кислого молока та інших компонентів. Тістові заготовки часто формують у вигляді перепічок різної форми і різних розмірів. Поверхню виробів оздоблюють наколеннями, борозенками та ін.

Найширший асортимент національних хлібобулочних виробів у народів Кавказу і Середньої Азії. Національні хлібобулочні вироби є в Україні, Росії, Білорусі, Молдові, державах Балтії.

Показники якості, дефекти та хвороби хлібобулочних виробів

Показники якості виробів. Хлібобулочні вироби приймають на основі аналізу відібраної середньої проби від однорідної партії. Однорідною є партія хлібобулочних виробів однієї назви й упаковки, одного виготувача, однієї дати і години виготовлення, отримані за однією товаротранспортною накладною. У виробах визначають органолептичні та фізико-хімічні показники.

Форма, поверхня, колір, смак і запах хлібобулочних виробів повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Масу хліба і булочних виробів встановлюють зважуванням не менш як 10 виробів.

Фізико-хімічні показники у хлібобулочних виробах — це відхилення маси, пористість, кислотність, вологість. У деяких виробах (булочних, здобних та ін.), крім цих показників, визначають вміст жиру і цукру.

Дефекти і хвороби хлібобулочних виробів. Дефекти хлібобулочних виробів виникають через низьку якість сировини, порушення технології виготовлення, режиму транспортування, зберігання і реалізації. Причиною хвороб виробів є розвиток мікроорганізмів.

До найбільш розповсюджених дефектів хлібобулочних виробів належать: бліде забарвлення скоринки, темна (підгоріла) скоринка, непропечені боки (подових виробів), неправильна форма виробу, розпливчастість подового хліба, низький хліб, тріщини скоринки, «притиски» з бокових сторін (ділянки без скоринки), «випливи» м'якушки по контуру верхньої скоринки у формових чи нижньої ско-

И v подових виробах, тонка або товота скоринка, механічні ушкодженії

и, липкість м'якушки, занижена або нерівномірна пористість, порожні-

11 ікушці, що має поперечний розмір більше 3 см, підриви скоринки, стис \щ їй ущільнення м'якушки біля нижнього краю скоринки, відставання скс і И "їм, м'икушки, суха м'якушка, невимішування (невимішана сировина у мЧ пі і недостатньо пропечений виріб (м'якушка, що заминається), побічни і нищищена кислотність, надто солоний або прісний смак, побічний запа; убах, побічні домішки, черствіння та ін.

'аротвіння хліба. Свіжість хліба — найважливіша його споживна якість. Всті що краще засвоюється хліб, який вживають в їжу через кілька годи шикання. Свіжоспечений, ще теплий хліб, як і черствий, засвоюється орп ■иодини гірше. Гарячий хліб погано просочується травними соками. Скс ІІжоспеченого хліба практично не містить води, вона хрустка, крихка, м'яка, еластична. У перші години після випікання скоринка м'яка, елас цим показником роблять висновок про свіжість хліба. Під час охолодженн ьому відбувається багато процесів, передусім черствіння. Перші ознак ня хліба за звичайних умов зберігання проявляються практично черв ОД. Час черствіння залежить від сорту борошна, з якого випечено хлК ри, технології виготовлення тіста, способу випікання, умов транспорту бврігання. Під час черствіння волога інтенсивно переміщується з м'якуц. іринку, частина її випаровується, внаслідок чого зменшується маса готе ебу. Змінюються органічні речовини, особливо білки та крохмаль. Крохмал Ного стану переходить у кристалічний. Його зерна стискаються. Зв'язан ходить у вільний стан, що сприяє випаровуванню вологи. Процес черствії-споживні властивості хліба. Скоринка стає твердою, крихкою. Поверхи блиск, стає матовою. За умов тривалого зберігання хліб набуває невлас нііжому хлібу специфічного запаху і смаку.

іСТВІння призводить до великих втрат хліба. Черстві вироби повертають ЛІбопекарські підприємства, де їх використовують для виготовлення Ар і- і ікшірувальних сухарів або додають у невеликій кількості до гісіа дії їілення деяких видів хліба. Для сповільнення процесу черствіння хліба н in могвах використовують різні поліпшувачі і ферментні препарати, змініс п і технологічні операції.

і"Цііс черствіння відбувається не тільки в,хлібі, айв усіх групах хлібобу і пиробів (булках, здобних, бубличних і дієтичних хлібобулочних виробах и и п, перебігу процесу черствіння в цих виробах різна. Повільно черств інки, сушки, сухарі.

п псіїиких втрат хліба та інших хлібобулочних виробів призводять різні хве і мин нявіння, картопляна ("тягуча") хвороба та ін.

Імії нявіння хліба. Це найбільш поширена хвороба, яку спричинюют мі і риби або їхні спори, що потрапили із зовнішнього середовища (по юри, обладнання та ін.) в готові вироби. Оптимальні умови розвитк іии: висока вологість середовища (виробів), температура в межах 25-і'їдносна вологість повітря від 70 до 80%. Небезпека пліснявіння збіль ■і разі пакування недостатньо охолодженого хліба. Під дією ферменті ми у пиробах відбуваються небажані процеси: з'являються неприємни І гімнах, можуть накопичуватися отруйні речовини. Зовнішній вигляд хліб ■ •Mingle різко погіршується.

Щоб запобігти пліснявінню хліба, потрібно: додавати в тіото консерванти; стежити за належним станом транспортних засобів, приміщень, обладнання, Інвентаря; видаляти запліснявілий хліб Із загальної маси виробів; здійснювати своєчасно Д(і:ііік|)(!кцік) гранспорТНИЯ ЗВООбІВ', ОблвДнвННЯ і ГОрГІВвлЬНОГО інпсшаря у рип виявлення ознак пліснявіння; систематично провітрювати приміщення; упаковувати хліб (цілий або скибочки) у герметичну вологонепроникну термостійку плівку а подальшою тепловою стерилізацією (температура в центрі м'якушки має бути 86—90° С, термін зберігання такого хліба кілька міс); обробляти поверхню хліба сорбіновою кислотою з подальшим упаковуванням у плівкові матеріали (термін вберігання хліба від 4 до 6 міс); обробляти поверхню хліба 96%-м спиртом з подальшим упаковуванням у плівкові матеріали (термін зберігання хліба від 2 ДО б тижнів); упаковувати хліб у полімерні плівки з подальшим вакуумуванням; зберігати хліб в атмосфері вуглекислого газу або азоту.

Картопляну ("тягучу") хворобу спричиняють спори картопляної (сінної) палички, які потрапляють у хліб разом з борошном. Ці мікроорганізми не гинуть за температури 100° С і впродовж 10 хв витримують температуру 125° С. За температури 130° С миттєво гинуть. Оптимальна температура розвитку цих мікроорганізмів 35—40° О Зараження хліба картопляною хворобою спостерігається в основному в теплий період року після 10 год зберігання за температури 30—40° С Прискорюють цей процес низька кислотність і підвищена вологість виробів. Картопляною хворобою заражується в основному пшеничний хліб. Особливо це стосується хліба більшої маси. М'якушка хліба стає тягучою, липкою, з дуже тонкими, павутиноподібними нитками. Через накопичення продуктів розпаду речовин, особливо білків, м'якушка набуває різкого, неприємного специфічного запаху і смаку. У ній можуть накопичуватись отруйні речовини. Хліб, заражений картопляною хворобою, в їжу не використовують.

Щоб запобігти хворобі, потрібно: швидко охолоджувати хліб; випікати вироби меншою масою; підвищувати кислотність хліба в межах одного градуса, використовуючи молочнокислі закваски, рідкі дріжджі, дозрілу опару, молочну і оцтову кислоти, пропіоновокислі і мезофільні молочнокислі бактерії; зберігати хліб у сухому, добре вентильованому, прохолодному приміщенні (за температури нижче 16° С хвороба не розвивається); стежити за належним санітарним станом транспортних засобів, приміщення, обладнання, інвентаря; вилучати заражений хліб із загальної маси виробів; здійснювати своєчасно дезінфекцію (оцтовою кислотою) транспортних засобів, приміщення, обладнання, торгівельного інвентаря.

Пакування, транспортування, приймання, зберігання і реалізація хлібобулочних виробів

Пакування хлібобулочних виробів. Для упаковування хлібобулочних виробів використовують лотки, ящики, кошики, тару-обладнання контейнерного типу. Деякі хлібобулочні вироби упаковують у плівки з полімерних матеріалів, парафінований папір. Упаковування хлібобулочних виробів у полімерні плівки, парафінований папір та Інші матеріали сприяє сповільненню черствіння, зниженню втрат маси виробів, збереженню їхнього аромату і підвищенню культури торгівлі. Воно має велике гігієнічне значення, оскільки виключає доторкування рук людини до готових виробів.

Сухарі здобні вагові упаковують в ящики дощані, фанерні, з гофрованого картону, застелені чистим папером. Фасовані здобні сухарі упаковують у кар-

11 чип МИЧКИ, Корі її її-И і м.ім'ім і ИоіІІМОрНИХ МіІІорІІШІІІ. і. її ирнуїНІІИ IX ІКірііД

папір. Маса пипо фасоиамих сухарні по

іа становити від 0,1 до 0,5 кг. Упаковану продукцію вкладають у ящики.

Дли упаковування хрустких хлібців використовують картонні пачки. Пачки з ■цими масою нетто 60—300 г вкладають у ящики з гофрованого картону ма-

більш як 12 кг, пачки масою 0,5 і 1 кг — в коробки з гофрованого картону

Чаю не більше 9 кг або фанерні ящики масою не більше 15 кг. і .ніомку вагову упаковують у ящики дощані, фанерні або з гофрованого Мфкніу. Ящики всередині вистеляють папером. Зверху соломку теж закривали папером. Фасовану соломку упаковують у картонні або паперові коробки

іачки масою нетто 0,4 і 0,5 кг. Потім їх складають у коробки, картонні пачки

і . пцики з гофрованого картону.

Транспортування, приймання, зберігання і реалізація хлібобулочних виробів. Перевозять хлібобулочні вироби в основному автомобільним, рідше вод-іалізничним і гужовим видами транспорту. З автомобільного транспорту для .. і» мозення хлібобулочних виробів найширше застосовують спеціалізований. Ав-іомшіїиии та інші транспортні засоби, призначені для перевезень хлібобулочних нироґжі, повинні мати санітарний паспорт або письмовий висновок міської чи Ьйонної санітарної інспекції про придатність їх для перевезення цієї продукції.

Хлібобулочні вироби становлять більш як 1/3 загального обсягу вантажо-Обороту продовольчих товарів. Вони є найбільш зручною групою товарів для Доставки та продажу з використанням тари-обладнання, призначеної для укладання, транспортування, тимчасового зберігання та продажу з неї методом і І ^Обслуговування. Отже, тара-обладнання — це одночасно транспортне, тарне ТОргівельне обладнання. Існують лоткові та безлоткові типи тари-обладнання. Постачання роздрібних торгівельних підприємств хлібобулочними виробами Ійснюють централізовано у встановлені графіком години. Кожну партію виро-забезпечують документацією про якість. У товарно-транспортній накладніР начають найменування виробів, масу одного виробу, ціну, кількість штук, час мання з печі, кількість тари, час виходу машини з підприємства в першиР ункт здавання виробів. Відповідність хлібобулочних виробів вимогам норма' Ивно-технічної документації засвідчують штампом встановленої форми.

У наш час ще широко використовують лоткову форму доставки хлібобулоч их виробів у роздрібні торгові підприємства. За'цієї форми доставки продукцік а хлібозаводах складають у лотки, встановлені на вагонетки. Вагонетки з про укцією відкачують вручну в експедиційне приміщення. Потім лотки вкладають | узов автомобіля, який обладнано спрямовувальними косинцями. Завантаженні розвантаження здійснюють водій і спеціальний робітник.

Хлібобулочні вироби у тарі-обладнанні перевозять за схемою: хлібозавод -|ал магазину. Ця схема доставки потребує доброї підготовленості магазинів На хлібозаводі продукцію безпосередньо з циркуляційного столу вручну або зі Допомогою спеціальних механізмів вкладають у лотки тари-обладнання. їх до Ставляють в експедицію для комплектації за замовленнями магазинів і маршру ТОМ перевезення. Завантаження тари-обладнання в автомобілі та розвантажена П з автомобілів може здійснюватися вручну. У цьому разі висота рампи зазви Чай відповідає висоті кузова автомобіля. За різної висоти рівнів рампи та ван тажної платформи кузова автомобіля для завантаження тари-обладнання в ав

томобіль застосонуюгь спеціальні пристрої: підйомний отіл; розвантажувальний пристрій; пристрої для завантаження контейнерів.

Крім того, завантажувати І розвантажувати вироби можна вантажопідйомним бортом автомобіля. Широко застосовують фургони-підйомники різних типів. Кожний з цих автофургонів становить металевий фургон з гідропідйомником, вантаж-н.і ішаїформа якою водночас виконую функції торцевого боргу машини.

Використання тари-обладнання для перевезення хлібобулочних виробів дає Змогу звести до мінімуму кількість перекладань продукції на шляху від виробничі до споживача, зменшити обсяг ручної праці, механізувати всі процеси верти кальною переміщення товарів.

Приймаючи хлібобулочні вироби, у магазині перевіряють їхню кількість та якість, uhп.п. іари й упаковки, терміни витримування виробів після виймання з печі, пра пильність оформлення супровідного документа (накладної, рахунка-фактури), на яні lie п. у ньому позначки про якість виробів. Забраковані під час приймання хлі бобулочні вироби повертають постачальнику тим транспортом, який їх доставив. У супровідному документі, крім заповнення всіх належних реквізитів про приймання продукції, зазначають якість продукції та ознаки браку, який повертають.

Якщо під час підготовки хлібобулочних виробів до продажу або продажу їх у межах встановлених термінів реалізації виявлено приховані дефекти (ущільнення м'якушки, порожнини, невимішування, непропеченість, картопляну хворобу, побічні предмети та ін.) або зовнішні вади виробничого характеру (підгорілість, блідість, неправильність форми), отримувач зобов'язаний негайно викликати представника виготувача для складання акта.

Особливу увагу під час приймання потрібно звертати на дотримання термінів витримування виробів з моменту виймання з печі, оскільки терміни реалізації відлічують саме з цього моменту. Якщо вироби перетримано на підприємстві, у магазині залишається менше часу на їх своєчасну реалізацію.

Працівники роздрібних торгівельних підприємств повинні дотримуватися правил торгівлі хлібобулочними виробами. Для збереження споживних властивостей продуктів їх потрібно правильно вкладати у лотки, ящики, кошики, тару-облад-нання, на етажерки та полиці. Зберігати і транспортувати хлібобулочні вироби навалом не допускається.

У залі магазину на видному місці має бути табличка з нагадуванням про те, що підпирати хлібобулочні вироби треба тільки виделками або за допомогою акуратно вирізаних смужок чистого паперу.

У магазинах, що реалізують хлібобулочні вироби, на видному місці вивішують графік завезення продукції, де зазначають години першого та наступних завезень виробів з хлібопекарських підприємств.

Керівники торгівельних закладів повинні стежити, щоб у продажу завжди були пакети з полімерних або інших матеріалів.

Згідно із стандартами, затвердженими останніми роками, реалізація хлібобулочних виробів повинна здійснюватись із зазначенням вмісту білка, жиру та пуі неводів у 100 г виробу та інформацією про енергетичну цінність (ккал/100 г).

У роздрібній торгівельній мережі потрібно дотримуватися термінів реалізації хлібобулочних виробів, які відраховують з моменту виймання хлібобулочних виро-

і.ц. 1 Дли дрИ V'li ні' <>уі их ПИ| Ні, ОуЫмнн, хни 1.1 Minimum и і чині і

■іції не повинен перевищувати 16 год. Термін реалізації хліба І великоштуч-мтних виробів з пшеничного сортового борошна, хліба з житнього сіяного

і п л, (: іЧ .мни, Кишинівською до 24 год. Для хліба житнього з бо-

дирного й оббивного, житньо-пшеничного і пшенично-житнього оббив-

■ ми м "Сувенір селянський", Українського й Українського нового термін роапі-

иш і пшонин. 36 год. Термін реалізації ХЛІба Дорожньою в упаковці 46 ГОД ІІПп ідоііною а борошна вищою сорту в упаковці 72 ГОД.

11 ' -пібобулочні вироби зниженої вологості встановлено гарантійні терміни і'іі иіня. За умови дотримання належних умов зберігання ці терміни для боні і сушок становлять відповідно 25 і 45 діб. Баранки і сушки в пакетах Із їЛІиіилонових і целофанових плівок можна зберігати до 15 діб. Хлібні палички,

і у соломку Київську і Ванільну зберігають до 1 міс, хлібну соломку солодку,

му, Ароматну і Фруктову — до 3 міс.

Гврмін зберігання сухарів здобних залежить від сорту пшеничного бо-

іа, рецептури і упаковки. Він коливається від 15 до 60 діб. Окремі наймену-

<. 11111. і сухарів здобних з борошна вищого сорту можна зберігати не довше,

і юбливі — 15; Гірчичні, з маком, Молочні, Горіхові, Вершкові, Ювілейні

■ і п з корицею — 45; Ванільні, Дитячі, Київські, Любительські, Осінні, з

рил пінками, Українські і Шкільні — 60. Термін зберігання сухарів здобних І • • • і м пина першого сорту такий: Туристичних — до 45 діб; Дорожніх, Кавових, і' ійіііойних — до 60 діб. Сухарі здобні в пакетах з поліетиленової плівки збері- ■ и до ЗО діб.

Іпрангійний термін зберігання хрустів становить: простих з жигні (><>

пин і (прості, посилані сіллю, Спортивні) — 120 діб; здобних з борошна пше-ЛЧіюго або суміші житнього і пшеничного (Десертні, Столові) — 90 діб І 45 діб і Ми ігіительські, до чаю, з корицею, до пива, Домашні).