3.3. Фрукти свіжі

Класифікація фруктів і місця їх вирощування

В основу класифікації фруктів покладено їхню будову і природно-кліматичні іони вирощування.

Насіннячкові фрукти. Плоди їх складаються зі шкірочки, м'якоті, насіннєвої камори і насіння. До плодів цієї групи належать яблука, груші, айва, горобина, мушмула, глід.

Кісточкові фрукти. Плоди їх складаються зі шкірочки, м'якоті і кісточки, в якій міститься насіння. До кісточкових плодів належать сливи, вишні, черешні, цбрикоси, персики та ін.

Ягоди поділяють на справжні — утворюються за рахунок зав'язі, складаються и шкірочки, м'якоті, в якій розміщено насіння (є безнасіннєві ягоди), до яких належать виноград, смородина, порічки, аґрус, журавлина, чорниця, брусниця; несправжні складаються з розрослого плодоложа, на якому містяться сухі пло-дики-сім'яники, це суниці і полуниці; складні складаються з окремих плодиків, що зрослися між собою, — малина, ожина.

Тропічні фрукти. Плоди їх мають різну будову і об'єднані в групу за природно-і пімагичною зоною вирощування: ананаси, банани, манго, фініки, папая, авокадо, гуава, мангустан, лічі, сапотіла, пасіфлора, карамбола, анони та ін. (рис. 3.1).

Субтропічні фрукти також об'єднані не за будовою, а за природно-кліматич-

н юною вирощування: хурма, гранати, фейхоа, інжир. До субтропічних належать

і цитрусові плоди, що мають будову багатогніздових ягід, вкритих шкіркою, яка < і надається з двох шарів (альбедо і флаведо). Це мандарини, апельсини, лимони, і роипфрути (рис. 3.2), а також помело, світі, кумкват, лаймкват, лайми (рис. 3.3).

Горіхоплідні не належать до фруктів. їх поділяють на несправжні горіхи: іюлоський, мигдаль, фісташки і справжні: ліщина, фундук (рис. 3.4), а також горіхи: кокосовий, бразильський, кеш'ю, кола, пекан.

Кожна група фруктів має багато помологічних, а виноград — ампелографіч-них сортів. Яблука, груші пізні, айва, абрикоси, персики, сливи й алича велико-ішідпа, вишні, черешні, виноград поділяють на першу і другу помологічну групи. До першої групи належать сорти фруктів високої харчової цінності, гарного зовнішнього вигляду, які добре транспортуються і зберігаються. Такі сорти мають пищу цінову вартість.

Області і зони вирощування вітчизняних та імпортних фруктів. Фрукти (до них належать і ягоди) вирощують у всіх областях України, розподілених між і руїпоно-кліматичними зонами. Кожна область має свій поділ на зони. Помологічні сорти фруктів, ботанічні сорти овочів, рекомендовані Державною комісією і і.оріоиипробування для окремих областей, називають районованими.

■і^'

У SMu -M

цим

V ■....■■■■■ - '

■1 L

_™ж

,:■■■

_mm-

■. '.■.•.'.-..••.-■■■■

_ш

Ц s

ж

Ш

Рис. 3.1. Тропічні фрукти:

а — папая; б — гуава звичайна; в — лічі; г — карамбола; д — анона черімола;

є — гранаділа жовта (маракуя); є — пітахая жовтого типу; ж — рамбутан

Рис. 3.4. Горіхоплідні:

ліщина; 3,4 — фундук; 5 — волоський горіх; 6 — фісташка; 7 — мигдаль; 8 — арахіс; 9 — кедровий горіх; 10 — каштан їстівний

є — фейхоа; ж — інжир

₁₁

'~і«Шіііг*^:

Рис. 3.3. Субтропічні фрукти, маловідомі в Україні: а — помело; б — кумкват; в — лаймкват; г — лайми

Вишні, сливи, аличу, ягоди (суниці, полуниці, малину) вирощують у всіх і ми і иичних зонах України; абрикоси, персики, черешні —- переважно в ПІв-пмміїму степу, Закарпатті і Криму; виноград, смородину, аґрус — більше у шіідонних районах.

Цитрусові фрукти в Україні не вирощують. їх закуповують за кордоном. Основними виробниками апельсинів є Бразилія, США, Китай, Мексика, Іспанія, ітшііи, Туреччина; мандаринів — Іспанія, Єгипет, Італія, Туреччина; лимонів -• НІЛ, Іспанія, Італія, Туреччина; грейпфрутів — США, Ізраїль, Туреччина,

Померанець (гіркий апельсин) вирощується у незначних кількостях у країнах Середземномор'я, США, Японії, Південно-Східної Азії, на Чорноморському V ігшрежжі Кавказу

Помпельмус походить від схрещення лимона з померанцем, вирощується в Південній і Південно-Східній частині Східної Азії, де є основною культурою, а ■КОЖ в Індії, Китаї, США. ,

Помело — гібрид помпельмуса і грейпфрута, вирощують у великих обсягах НІ Ямайці, в Колумбії, Мексиці, США, Таїланді.

Цитрон — перша цитрусова культура, яка набула розповсюдження в Європі. Нійбільші промислові плантації цитрона є в Італії, Ізраїлі, Йорданії, Греції, Тунісі.

Світі— гібрид від схрещення помела і грейпфрута. На ринку України є маловідомою новинкою.

Кумкват маловідомий в Європі та Україні. Найбільше плодів кумквата вирощують у Китаї, Бразилії, ПАР, Австралії, Ізраїлі, США, Перу.

Лайми вирощують у багатьох субтропічних і тропічних країнах, але найбіль-• — в Мексиці, Бразилії, США, Індії, Єгипті.

Лаймкват — виведений схрещенням лаймів і кумквата (називають ще карли-виим лимоном). Постачають Ізраїль, ПАР, США.

Волоських горіхів збирають багато в Чернівецькій, Полтавській, Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській областях І в Криму; мигдаль у Криму; буковий горіх — у Карпатах, Криму; кедрові горіхи — у Російській Федера-ції; фісташки — у країнах Середньої Азії, каштан їстівний — у Закарпатті, Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу та інших країнах.

Гранати, інжир, хурму, фейхоа вирощують у Закавказзі і Середній Азії, Краснодарському краї Росії та багатьох країнах субтропіків; фініки — в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США; маслини (оливки) — в Іспанії, Італії, Греції, Франції, США, Сирії.

Банани культивують більш як у 100 країнах. Провідну роль у виробництві бананів відіграють країни Центральної і Південної Америки (Еквадор, Бразилія, Колумбія, Мексика, Коста-Ріка) і країни Південно-Східної Азії (Індія, Філіппіни, Таїланд, Індонезія).

Ананасів найбільше вирощують у країнах Азії (53%), Південної Америки (17%), Китаї (10%).

Авокадо росте в США, Мексиці, Бразилії, Центральній і Південній Америці, Індії.

Анона черімола — найбільше відома серед інших (анона колюча, сітчаста), вирощують у Чилі, США (Каліфорнія), Болівії, Мексиці, Бразилії, Іспанії, Ізраїлі, Таїланді, Індії, Китаї, на Філіппінах.

Гранаділу жовту, або маракую, вирощують у Бразилії, Колумбії, Венесуелі, Болівії, Парагваї, Кенії, Танзанії, Шрі-Ланці, Ізраїлі.

Гуава звичайна (перуанська) серед інших видів гуави має комерційне значення. Основні країни-виробники: Бразилія, Мексика, Колумбія, країни Карибського басейну, Індія, Пакистан, Єгипет, ПАР. Частково вирощують в Італії, Ізраїлі, США.

Карамболу вирощують у Малайзії, Таїланді, на Тайвані, в Південному Китаї, Індонезії, Шрі-Ланці, Філіппінах, Бразилії, Мексиці, США, частково в Ізраїлі.

Манго культивують в Індії, Китаї, В'єтнамі, Мексиці, Таїланді, Єгипті, Пакис-гані, Індонезії, Бразилії та інших країнах.

Лічі вирощують і в тропічних, і в субтропічних країнах: Австралії, Китаї, Індії, Таїланді, ПАР, США (Флорида), Бразилії, Новій Зеландії, Кенії, Руанді, Заїрі.

Папаю вирощують у тропічній і субтропічній зонах і в таких країнах: Бразилія, Нігерія, ПАР, Індія, Мексика, Філіппіни, Індонезія, Австралія, Конго, Китай, Перу, Таїланд.

Пітахаю вирощують у всіх країнах тропічного поясу і у невеликих кількостях в Ізраїлі.

Рамбутан (волосатий лічі) вирощують у країнах Південно-Східної Азії, Центральної і Південної Америки, в Австралії, Африці.

Насіннячкові фрукти

До цієї групи належать яблука, груші, айва, горобина, глід. Забарвлення шкірочки, стан поверхні, форма, маса плоду, будова м'якоті, плодоніжки, чашечки, воронки — характерні ознаки помологічних сортів яблук та інших насіннячкових фруктів.

ука містять, %; цукрів —8—15, органічних кислот —0,2—1,9, пектинови; иин - 0,5—1,2, дубильних — 0,05—1,0, мінеральних — 0,5; вітаміну С — 4,2-мі%, є також вітаміни В, В_а В_я РР, Е, каротин.

омологічні сорти, яблук поділяють на літні (ранні), осінні І зимові. За на но-товарознавчою класифікацією їх поділяють на літні (ранні) ранньоосіи ніш, рапш.о.їимоні, аимоііі і пізньозимоічі. Однак у Оаіаіьох випадках чііко ділу сортів яблук на 6 груп немає. Є сорти, які в різних зонах вирощуванні ~Ь належати до суміжних груп. До сучасного реєстру сортів рослин Україні но такі сорти яблук.

Ітні (ранні) сорти яблук: Папіровка (Алебастрове, Налив білий прибалгій Й, Кальвіль білий королівський), Мельба, Прима —районовані; Квінті, Ямби коємиця Півдня, Редфрі, Катя — перспективні.

Осінні сорти яблук: Слава переможцям, Антонівка звичайна, Теремок, Алк НІ Салгірське — районовані; Длічія, Делькорф, Пріам — перспективні.

Зимові сорти яблук: Спартан, Зимове лимонне, Радогость, Аскольда, Едерв

рина, Каразинське, Голден Делішес, Айдаред, Флоріна, Ренет Симиренко

'яний альпініст, Кортланд, Кальвіль донецький, Кримське —районовані; Імрус

рті, Скіфське золото, Антей, Чемпіон, Мавка, Пінова, Джонаголд (і клони), Ки

оьке, Гала, Маст, Флоріна, Рейндерс, Медея, Аромат Криму — перспективні.

Груші: до складу груш входять ті самі речовини, що й до складу яблук, алі "ми містять менше кислот (0,1—0,6%), дубильних (0,01—0,21%), пектинови В, І 0,6%) речовин, вітаміну С (7,8—11,6%), каротину , вітамінів B,,B₂, В_в.У гру ШХ більше, ніж у яблуках, вітаміну В_д— 2—9 мг%, кальцію, фосфору.

За термінами достигання груші поділяють на літні, осінні і зимові. До сучао ЮГО реєстру сортів рослин України внесено такі сорти груш.

Літні сорти груш: Бере Жіффар, Бере прекос Мореттіні, Вільямс, Вільям )уж Дельбара, Корсунська, Лимонка, Мліївська рання, Солодка з Млієва, Стар рімсон, Улюблена Клаппа.

Осінні сорти груш: Бере Боск, Буковинка, Великоплідна, Вижниця, Гран, '•мпіон, Десертна, Конференція, Лимонка осіння, Малевчанка, Осінь Буковині* снов'янська, Придністрянка, Смерічка, Сторожинецька, Чернівчанка, Щедре кимівська, Янтарна. ,

Перспективні осінні сорти груш: Вродлива, Говерла, Гурзуфська, Кримські зор урортниця, Ореанда Криму, Осіння солодка, Професор Любочко, Старокримські

Зимові сорти груш: Бере київська, Васса, Вітчизняна, Деканка зимова, Де внка краснокутська, Етюд київський, Зимова мліївська, Золотиста, Золотовс Ітська, Смарагдова (Смарагдова кримська), Родзинка Криму, Кучерянка, Кю 6, Марія, Парижанка, Роксолана, Стрийська, Черемшина, Яблунівська.

Перспективні зимові сорти груш: Александрія, Виставкова, Золота осінь (кри^ ька), Золушка, Зимова, Кримська зимова, Львівський сувенір (Троянда), Mpis Наталка, Незабудка, Пам'яті Милешко, Новинка мліївська, Платонівська, Пру мна, Салгірська зимова та ін.

Айва містить, %: цукрів — 2,1—8,7, кислот — 0,8—2,5, пектинових речовин -1,1—2,3, мінеральних елементів (зола) — 0,8; вітаміну С — 23 мг%, вітаміни В В,, РР, каротин.

Сорти айви поділяють на осінні і зимові.

Осінні сорти — Берецький, Відмінниця, Мускатна, Золотиста збирають у вересні, зберігають до 2 міс.

Зимові сорти — Благодатна, Кубанська, Янтарна, Грушеподібна збирають у жовтні, зберігають до 5 міс.

Горобина звичайна росте у дикому вигляді і культивується.

Плоди горобини містять, %: цукрів — 5,9—13,9, кислот — до 3,6, дубильних рочонин - 0,3—1,3; вітаміну С — 90—200 мг%, а також вітаміни В,, В₂, Р, Е, В,,; мікроелементи: залізо, цинк мідь, магній, марганець.

З горобини можна виготовляти мармелад, пастилу, джем, желе, повидло, кисіль, начинку для пирогів, вареників, мочену продукцію, оцет, замінник чаю.

Горобина чорноплідна (аронія) містить, %: цукрів — 10,8, кислот — 1,3, дубильних речовин — 0,9, мінеральних— 1,5, вітамін С— 15—167 мг%, вітаміни В,, В,, В_д, РР, каротин та ін.

Горобину чорноплідну використовують як і горобину звичайну.

Хвороби й ушкодження насіннячкових фруктів. Насіннячкові плоди уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними розладами, сільськогосподарськими шкідниками, хімічними речовинами, зазнають механічних І метеорологічних ушкоджень.

МІкробіальні захворювання: плодова гниль, парша, сажовий гриб.

Фізіологічні розлади: побуріння шкірочки, побуріння м'якоті, підшкіркова плямистість, джонатанова плямистість, спухнення, скловидність, мокрий опік, водянисте розкладання м'якоті, зів'ялість, підморожування, перестигання фруктів виникають внаслідок порушеннь умов зберігання, транспортування, які призводять до функціональних розладів.

Ушкодження сільськогосподарськими шкідниками: плодовою плодожеркою, садовим довгоносиком (яблуневим цвітоїдом, козаркою), щитовкою.

Механічні ушкодження: натиски, проколи шкірочки, забиті місця від ударів, ипиіріості та ін., а також метеорологічні ушкодження: градобоїни, опіки від сонячного випромінювання.

Ушкодження хімічними речовинами: білі плями, "сітка", тріщини — наслідок обробки дерев пестицидами.

Показники і градація якості насіннячкових фруктів. Насіннячкові плоди повинні відповідати показникам і нормам, зазначеним у галузевих стандартах.

Яблука ранніх термінів достигання (ГСТУ 01.1-37-159: 2004) (заготовляють, :інкуиовують, відвантажують до 1 вересня) поділяють на два товарні сорти — 1-Й І 2-й.

Яблука середніх і пізніх термінів достигання (ГСТУ 01.1-37-160: 2004) поділяють на три товарні сорти — вищий, 1-й і 2-й.

Товарний сорт яблук визначають за показниками: зовнішній вигляд (форма, забарвлення, наявність плодоніжки та ін.), розмір у найбільшому поперечному діаметрі (стиглість знімна, споживна, технічна), захворювання і ушкодження.

•'Груші ранніх термінів достигання (ГСТУ 01.1-37-1 в1: 2004) залежно відякос-и іиианачветься за тими показниками, що І яблука) поділяють на 1-й, 2-й сорти;

пі середніх та пізніх термінів достигання (ГСТУ 01.1-37-162: 2004) — на вишин і и, 2-й і 3-й сорти.

Липу за аналої ічмими показниками ЯКОСТІ ПОДІЛЯЮТЬ па їй і 2 и сорт

Кісточкові фрукти

До кісточкових фруктів належать сливи, вишні, черешні, абрикоси, персики, Кизил, терен.

Будова, забарвлення шкірочки і м'якоті, поверхня шкірочки (опушення, вос-копий наліт), будова і величина кісточки, форма і маса плодів є видовими І і мрювими ознаками помологічних сортів кісточкових фруктів.

Сливи поділяють на домашні садові (угорки, ренклоди) та аличу, терен.

Угорки темно-синього кольору, вкриті восковим нальотом, подовженої форми, м'якоть щільна, кісточка гладенька, загострена, легко відділяється від м'якоті.

Ренклоди мають зелене, жовте, жовто-зелене, рожеве, фіолетово-червоне 'іібарвлення шкірочки, плоди круглястої і яйцеподібної форми.

Алича має круглясту або яйцеподібну форму, жовте, зелене, світло-червоне, *Тімно-червоне забарвлення шкірочки, кісточка відділяється добре або погано.

Терен — дикоросла слива, плоди темно-синього або червоного кольору з кислим, в'язким смаком.

Вишні за забарвленням соку поділяють на морелі (темно забарвлений) І іморелі (світло забарвлений).

Черешні за консистенцією м'якоті поділяють на гіні (м'яка) і бігаро (тверда, пружна).

Абрикоси вирощують переважно в Південному лісостепу, Західному лісо-Отепу і в Криму.

Персики найбільш поширені в Криму і Південному степу.

Кизил справжній — єдиний їстівний вид, що культивується в Україні. Плоди кизилу циліндричної, еліптичної, овальної, грушеродібної, пляшкоподібної форми. Забарвлення плодів — від світло- до темно-, майже чорно-червоного, Є Сорти з жовтими і червоними плодами.

Хімічний склад кісточкових плодів залежить від їхніх видів, різновидів і сортів.

За вмістом цукрів черешні, вишні, персики, абрикоси, кизил суттєво не відрізняються — 9,5—11,5%. Менше їх міститься у терені — 8,3% і аличі — 6,4%.

За вмістом кислот кісточкові плоди різняться більше. У черешнях і персиках їх 0,7—0,8%, у сливах, вишнях і абрикосах — 1,3%, у аличі — 2,4%, у терені — 2,5%, у кизилі — 1,4—2,4%. Пектинових речовин у сливах, аличі, персиках — 0,7— 0,8%, у абрикосах—1,1%, найменше їх у черешнях і вишнях —0,3—0,4%. Найбільше мінеральних речовин міститься у терені — 1,3% і абрикосах — 0,7%, в Інших видах — до 0,5%. За вмістом вітаміну С кісточкові плоди різняться мало -10—15 мг%, у кизилі — до 170%, інших вітамінів (каротину, Е, В₂, В₃, В₆, РР) більше міститься у персиках і абрикосах, найменше їх у вишнях і черешнях.

Хвороби й ушкодження кісточкових фруктів. Кісточкові фрукти попит

мироносиц, ір.іім.ііоріуи.ініш, ними упікпджуині.си мпхііііічіш під ч.к. :і()ир;ішт,

пакування І мікроорганізмами — під час зберігання.

Грибкові захворювання: сіра гниль (моніліоз), гірка гниль, дірчаста плямистість, кишеньки сливи, кокоміноз вишень, віспа сливи, склястероспоріум абрикосів.

Ушкодження сільськогосподарськими шкідниками: плодожеркою, каліфорнійською щитовкою, казаркою, вишневим довгоносиком.

Механічні ушкодження: тріщини, потертості, натиски, градобоїни.

Показники і градація якості кісточкових фруктів. З 1 жовтня 2005 року чинними є галузеві стандарти на сливу й аличу великоплідну (ГСТУ 01.1-37-163: 2004), абрикоси (ГСТУ 01.1-37-164. 2004), черешні (ГСТУ 01 1-37-165: 2004), вишні (ГСТУ 01 1-37-167 2004). Персики залежно від якості поділяють на вищий, 1-й і 2-й, вишні, черешні, сливи домашні, великоплідну аличу, абрикоси — на 1-й і 2-й товарні сорти.

Плоди кожного товарного сорту мають належати до одного помологічного сорту.

Товарний сорт визначають за показниками: зовнішній вигляд (типовість форми, забарвлення, наявність плодоніжки та ін.), стиглість, розмір у найбільшому поперечному діаметрі (крім сливи домашньої та аличі великоплідної), ушкод ження механічні, хворобами і шкідниками.

Ягоди

Виноград. Основні площі під виноградом (близько 190 тис. га) зосереджено в Криму, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях.

Виноград — це гроно, що складається із стрижня, від якого відходять гребені і іиюдопіжками та ягодами. Грона мають різну щільність (рихлі, щільні) і величину (малі, середні, великі і дуже великі).

Виноград за забарвленням шкірочки буває білий, рожевий, червоний і чорний.

М'якоть буває соковитою, м'ясистою, слизистою; сік — забарвлений або

Гн- іКШІІріШЙ.

За цими особливостями розрізняють ампелографічні (ампелографія — наука Про сорти винограду) сорти.

Ампелографічні сорти винограду за призначенням поділяють на: столові, винні, сушильні.

Виноград столовий містить, %: цукрів — 14—19, кислот — 0,3—0,7, пектинових — 0,6, азотистих — 0,4, мінеральних речовин — 0,4; вітаміну С — 1—19 мг%, а також вітаміни В,, В₂, РР, А.

Чорна смородина є прекрасним харчовим і лікувально-профілактичним продуктом. У ній міститься, %: цукрів — 7,5—12,0, кислот — 2,3—2,6, пектинових — 1,9—2,5, азотистих — 0,5—1,5, дубильних — 0,4—0,9, мінеральних речовин — 0,9; вітаміну С — 98-^400 мг%, є також вітаміни В,, В₂, В₃, В₆, РР, каротин.

Чорна смородина має антивірусну, антибактеріальну, антирадіаційну дію.

( мпріїдиїт рік ці киїицнми У прода» тим ітдходип. у мпицчх і fun них моди).

Чорвоні та білі порічки розповсюджені менше, за поживною цінністю вони іі"< іунаються смородині чорній. У них міститься менше цукрів (6,7—8,2%), пек-ГИИоііих (0,8 1,2%), дубильних речовин (0,1—0,15%), вітаміну С (20—40 мг%), пілмік! кислот (2,1—3,5%).

Аґрус за забарвленням шкірочки буває зеленим, жовтим, червоним, темно-к рионим; за станом поверхні — неопушеним і опушеним.

Аґрус містить, %: цукрів — 8,7—9,5, кислот — 1,5—2,5, пектинових — 0,6—1,6, Отистих — 0,5—0,7, мінеральних речовин — 0,5—0,7; вітаміну С — 20—58 мг%, Твміни В,, В₂, РР, P, каротин.

Суниця садова має ягоди зеленувато-червоного, жовто-червоного кольору ібо інших відтінків. У побуті її неправильно називають полуницею (російською Мовою — "клубника").

У суниці садовій міститься, %: цукрів — 7,0—12,0, кислот — 0,3—2,0, пектинових — 0,6—1,5, азотистих речовин — 0,8; вітаміну С — 50—110 мг%, вітаміни

В„ в₂, в₉, к, pp.

Суниця лісова — це фрукти, подібні до суниці садової, але набагато менші. Суниця лісова містить, %: цукрів —5,1—6,9, кислот— 1,3—1,7, пектинових речо-■ин — 0,7—1,4; вітаміну С — 35—60 мг%.

Полуниця має ягоди рожево-фіолетового забарвлення, її м'якоть біла зі специфічним ароматом.

Малина дає плоди червоного, темно-червоного і деякі сорти — чорного I жовтого кольору. В ягодах малини міститься, %: цукрів — 4,5—10,6, кислот -1,0—1,9, пектинових — 0,5—0,9, азотистих — 0,8, мінеральних речовин — 0,5; вітаміну С — 25 мг%, вітаміни В,, В₂, B_g, PP, каротин.

Ожина подібна до малини, але у її співпліднику менше плодиків — кістянок, які погано або зовсім не відділяються. Колір ягід — чорний, червоний, жовтий.

Дикоросла ожина розповсюджена більше, ніж культурна. Ягоди ожини дикорослої містять, %: цукрів — 5,7—6,3, кислот — 0,9—1,3, пектинових — 1,5—2,2, мінеральних речовин —0,6—0,7; вітаміну С — 15 мг.%, вітаміни В,, В₂, РР, каротин.

Хвороби й ушкодження ягід. Грибкові захворювання: сіра, біла гнилі, оїдіум, мільдью (вражає виноград), зелена плісень, борошниста роса (вражає суниці, аґрус), антракноз.

Механічні ушкодження: ягоди потріскані, зім'яті, відділені від грона.

Ягоди ушкоджуються також шкідниками і птахами.

Партії ягід, що реалізуються населенню, не повинні мати захворювання. Механічні ушкодження, ушкодження шкідниками і птахами допускаються в межах норм, зазначених у стандартах.

Показники і градація якості ягід. Виноград столовий і суницю садову залежно від якості поділяють на 1-й і 2-й товарні сорти. Ампелографічні сорти винограду столового ділять на три помологічні групи — першу, другу, третю (ГОСТ 25896-94). До першої групи належать найкращі сорти винограду.

Інші види ягід на товарні сорти І помологічні групи на поділяють.

З 01.10.2005 року якість смородини визначають за ГСТУ 01.1-37-168: 2004, суниці — за ГСТУ 01.1-37-166: 2004, Інші ягоди — за ГОСТами.

Якість визначають за зовнішнім виглядом; наявністю ягід з механічними ушкодженнями, ягід, що відділилися від грона, китиці (виноград, смородина чорна), ягід, що не досягли нормального забарвлення (смородина чорна), перестиглих (суниця); вмістом цукру (виноград столових і технічних сортів).

Субтропічні фрукти

До субтропічних фруктів належать гранати, інжир, хурма, фейхоа та ін., а також цитрусові — апельсини, мандарини, лимони, грейпфрути та ін.

Гранати мають шкірку, в якій міститься від 400 до 700 штук насіння, вкритого м'якоттю. За смаком м'якоті гранати бувають солодкі (0,2—2,0% кислот), кисло-солодкі (2—3%), кислі (3—7%).

В їстівній частині гранатів у середньому, %: цукрів — 11,8, кислот — 1,9, азотистих — 0,9, дубильних речовин — 0,4; вітаміну С — 7 мг%, вітаміни РР, В,, В₂ та ін.

Інжир — це грушевидні, плескаті або кулясті плоди. Шкірочка забарвлена у івленуватий, жовтий, бурий, червоний або чорний колір. М'якоть —солодкувата, щільна, ароматна.

Плоди інжиру в середньому містять, %: цукрів — 11,2, кислот — 0,5, азотистих — 0,7, мінеральних речовин — 0,7; вітаміну С — 2 мг%, вітаміни В,, B₂, каротин та ін.

Хурма має форму круглясто-конічну, подовжено-конічну, круглясто-плескату, кулясту, ребристу або з борозенками; шкірочка забарвлена в оранжевий з жовтим, червоним і темно-червоним відтінком, може бути з блиском, сизим нальотом; м'якоть оранжева, щільна або желеподібна солодкого в'язкого смаку, насіння є або немає.

Сорти хурми за смаком поділяють на солодкі у нестиглому і стиглому стані і королькові (такі, що варіюють), смак яких залежить від наявності або відсутності насіння. У стиглих плодах в'язкий смак зникає, консистенція стає желеподібною. Плоди з насінням солодкі і можуть споживатися ще у твердому стані, у безнасіннєвих плодів в'язкий смак зникає тільки після їх розм'якшення.

Стиглі плоди хурми містять у середньому, %: цукрів — 15,2, кислот — 0,1, азотистих — 0,5, мінеральних —0,6, пектинових речовин — 1,1; вітаміну С— 15 мг%, вітаміни РР, В,, В₂, каротин та ін.

Фейхоа — це чотиригніздова ягода освіжного кисло-солодкого смаку, подібного до ананасу, з сильним приємним ароматом.

Плоди фейхоа містять у середньому, %: цукрів — 12,5, кислот — 3,5, пектинових — 1,4, мінеральних речовин — 1,5 (в тому числі багато сполук йоду — 0,21-0,60 мг%).

Ківі — ягода овальної або еліптичної форми діаметром 5—8 см, масою 60— 120 г. Шкірка тонка коричнево-зелена. У м'якоті міститься багато насіння — 220—600 шт.

отиглих плодах ківі міститься, %: цукрів — 1,4—в, органічних кислот — 1,4 нових — 0,55, мінеральних речовин — 0,6; вітаміну С — 74—118 мг/%, В_а-В,-0,65мг/%.

•льсини бувають трьох видів: звичайні, пупкові, корольки. Крім цього, і Па/ііісиии кислі і солодкі. Солодкі апельсини поділяють на три різновиди.

Звичайні апельсини — круглясті, малі — масою 100—120 г, великі — масок ¹¹¹ 4Ж) і, м'якоть світлозабарвлена, найчастіше з великою кількістю насіння ' І|іі и жорстка, тонка або середньої товщини, легко відділяється від м'якоті.

Пупкові апельсини кулястої і видовженої форми масою 200—250 г і більше -

НПО 1)00 і .і пупком на вершині (недорозвинений плід). Шкірка середні.!) і

щини. М'якоть щільна, трохи хрумка, яскраво-оранжевого кольору, доброгс

v й аромату.

і о/юльки, або червоном'ясисті апельсини, мають порівняно малі плоди (90-

і) илескато-круглястої або круглястої форми. Шкірка середньої товщини

оіь, сік і шкірка бувають забарвлені в криваво-червоний колір. М'якоть ніж

Ми приємного смаку, насіння мало.

V деяких країнах апельсини збирають влітку, в інших — з жовтня до квітня Іиму апельсинами можна торгувати впродовж усього року.

М'якоть апельсинів містить, %: цукрів — 5,5—8,5, кислот —0,6—2,2, пектино 0,5—0,7, азотистих — 0,8—1,0, мінеральних речовин — 0,5; вітаміну С — б( і, тіаміни В,, В₂, РР, каротин та ін.

Мандарини відрізняються від лимонів тим, що їхня шкірка і частинки м'якот ГКО відділяються, їстівна частина мандаринів містить, %: цукрів — 6,6—8,5, кислот — 0,9—1,1 і і пнових — 0,4—0,6, азотистих — 0,6—0,9, мінеральних речовин — 0,5; вітамі - 50—71 мг%, вітаміни РР, В,, В₂ та ін.

Лимони вирощують кислі (справжні), солодкі і грубі. Солодкі і грубі лимоні алорозповсюджені, з них виготовляють різні продукти.

Солодкі лимони мають соковиту солодку, приємну на смак м'якоть, грубі - fOBCTy шкірку, середньосоковиту м'якоть кислого смаку з великою кількі ОТЮ насіння. ,

В їстівній частині лимонів міститься, %: цукрів — 2,0—3,5, кислот — 5,2—7,0 Пектинових — 0,8—1,0, мінеральних речовин — 0,5; вітаміну С — 25—87 мг% Вітаміни РР, B_t, B₂, каротин та ін.

Грейпфрути — це гібрид апельсина і помпельмуса. Грейпфрути ділять ні

сортові групи: з жовтою і червоною м'якоттю.

М'якоть грейпфрутів містить, %: цукрів —4,2—6,8, кислот— 1,4—3,0, пекти их — 0,6—0,9, азотистих — 0,8—1,0, мінеральних речовин — 0,5; вітаміну С -!5 мг%, вітаміни РР, В,, В₂, каротин та ін.

Цитрусові плоди і продукти їхньої переробки цінуються за свої лікувально філактичні властивості.

Хвороби й ушкодження цитрусових фруктів. Цитрусові фрукти ушкоджують мікробіальними хворобами, фізіологічними розладами, шкідниками, механічно

МІкробіпльнІ хвороби: блакитна, зелена, сіра плісені, антракноз, сажовий гриб,

Фшиняічіїірікитди іііи<>пк,!ИМ'і;і<;іі<;іі>, кори чі.і шшмимк.п. (крлпчлпік и.)

Цитрусові фрукти можуть уражатися середземноморською плодовою мухою І шкідником-щитовкою.

Показники і градація якості цитрусових фруктів

Апельсини за ГОСТ 4427-82 поділяють на дві помологічні групи: першу — пупкові і корольки, другу — звичайні та інші сорти; розміром у найбільшому ділмоірі на гри категорії, за міжнародним стандартом FFV-14 — на 13 калії) ріп, а :іа показниками якості — на вищий, 1-й і 2-й сорти. Нормується КІЛЬКІСТЬ соку в плодах (не менше 30%).

Мандарини згідно з ГОСТ 4428-82 за розміром поділяють на три категорії, за міжнародним стандартом FFV-14 — на 13 калібрів і три сорти: вищий, 1-й І 2-й. Нормується кількість соку в плодах (не менше 33%).

Лимони згідно з ГОСТ 4429-82 за розміром поділяють на три категорії, за міжнародним стандартом FFV-14 — на 7 калібрів і три сорти: вищий, 1-й і 2-й. Нормується кількість соку в плодах (не менше 20%).

Грейпфрути. Якість грейпфрутів визначають за показниками і нормами ТУ 10.03.737-88. За міжнародним стандартом FFV грейпфрути калібрують — на 9 калібрів і три сорти: вищий, 1-й і 2-й. Мінімальна кількість соку не менше 35%.

Тропічні фрукти

До тропічних фруктів належать банани, ананаси, манго, авокадо, папая, а також мало розповсюджені гуава, мангустан, лічі, сапотіла, пасіфлора, карамболе, анони, дуріан, пітахая, рамбутан, тамаріло, ацерола.

Країни-виробники тропічних фруктів експортують їх переважно у свіжому вигляді та деякі продукти переробки цих фруктів (консерви, соки).

Банани — плоди бобоподібної зігненої ребристої видовженої форми, зібрані у китиці, з яких складається велике гроно (банчо), в ньому налічується 200—250 плодів. Грона мають масу від 10 до 50 кг (бувають і до 75 кг). За при іпачснням розрізняють банани столові, або десертні і мучнисті. Десертні банани становлять основну частину світового ринку. Плід банана складається ЗІ шкірки (30—32%) і м'якоті. Шкірка нестиглих бананів зелена, стиглих —жов-ю аолона або жовта. Нестиглі банани відрізняються від стиглих великим вмістом крохмалю — 15—20% і малим цукрів — 2,0—2,5%, не мають аромату і смаку, консистенція їх напівтверда.

Стиглі банани містять у середньому, %: сухих речовин — 30, в тому числі цуфів — 19, крохмалю — 2, клітковини — 1,5, кислот — 0,4, білків —1,5, мінеральних речовин — 0,9; вітаміну С — 10 мг%, вітаміни В,, В₂, каротин та ін.

Ананаси за обсягом виробництва посідають третє місце після цитрусових і бананів. Ананас складений з багатьох плодиків, що зрослися з приквітковою віссю на вершині плода — пучок листя (султан). Співплодик ананаса має циліндричну, конічну або еліпсоподібну форму, маса його коливається від 2 до 16 кг. Шкірка плода становить 23—24%, м'якоть — 66—67%, султан — 4—5%, вісь суцвіття — 4,5—5%, стебло — 0,6—0,9%. М'якоть ананаса містить у середньо-

му, %; цукрів — 11,5, кислот — 0,7, білків — 0,4, клітковини — 0,4, мінеральни» Ііичовин — 0,7; вітаміну С — 40 мг%, вітаміни РР, В,, В₂, каротин та Ін.

Авокадо має плоди грушеподібної І яйцеподібної форми, масою 100-400 г, темно-зеленого кольору з численними жовтими крапинами (Фуерте) ПЛОДИ темно-каштанового кольору з червонуватими крапинами (Пуебла), Сма* (ІЛОДІв нагадує вершкове масло з горіховим присмаком. М'якоть авокадо кремово-Щовта, біля шкірки зеленувата, містить до 30% жиру, білків — 2,0%, органІчни> Вслот — 0,3%, цукрів — 0,75%. Всього налічується 14 мінеральних речовин вітаміну С — 12 мг%, є вітаміни групи В.

Анона черїмола — співплідник, що складається з плодиків, які зрослис» Між собою. Плід округло-конічний із загостренням знизу. Маса його від 200 де 1000 г Шкірка щільна, тонка, від золотисто-бронзового до світло-зеленого веленого кольору (рис. 3.1). М'якоть плодів біла або кремово-біла (стигла) Соковита, ніжна, м'яка, дуже ароматна, містить від 10 до 15 жорстких насінин.

Плоди анони черімоли містять, %: цукрів — 13—18, органічних кислот — 0,6 білків— 1,5—2,1, мінеральних речовин — 0,8—0,9; вітаміни, мг%: С — 15—25; В,-0,09; В₂—0,11; РР—1,1.

Гранаділа жовта, або маракуя. Плоди її округло-овальні або овальні ма сою 60—100 г. Довжина 9—12 см, діаметр 5—7 см (рис. 3.1). М'якоть жовто зелена, кисло-солодка з характерним ароматом, містить багато насіння.

Плоди гранаділи жовтої містять, %: сухих речовин — 25, в тому числі вугле водів — 4,0, органічних кислот — 0,5-4,0, білків 2,2, жирів 0,8. Плоди багаті ні калій — 348 мг%, містять також фосфор — 54 мг%, залізо — 1,4 мг%; вітамін С мг% —ЗО, В₂— 0,13, В₅— 1,5, р-каротин —до 420.

Гуава звичайна. Плід гуави — ягода, овальної, грушеподібної або яблуко подібної форми завдовжки 3—7 см, у діаметрі 3—7,5 см, масою 25—160 г. Шкір ка товста, гладенька, інколи шорсткувата, їстівна, зелена, світло-зелена аб( жовта (рис. 3.1). М'якоть плодів складається з чотирьох камер, у ній багате насіння (від 1,2 до 4,5% маси плода), є безнасіннєві плоди.

У м'якоті плодів гуави міститься, %: вуглеводів —9—13, втому числі цукрів-4,0—9,8, клітковини — 4,7—5,5, пектинових речовин — 0,7—0,8, білків — 0,3—1,3 жирів — 0,1—0,5, органічних кислот — 0,3—1,9, мінеральних речовин — 0,4—0,6 вітаміну С — 62—85 мг%, вітаміну В, — 0,03, В₂— 0,04, В₅ — 0,4—1,2, PP — 0,5 1,2, (3-каротину в плодах червоного кольору — 3,7, а в деяких — 5,5—11 мг%.

Карамбола. Плід карамболи — ягода продовгувато-овальної форми завдовж ки 9—12 см, в діаметрі 4—5 см, має п'ять глибоких великих гострих ребер У поперечному перетині нагадує п'ятикутну зірку (рис. 3.1). У м'якоті міститьсі одна або кілька насінин до 1 см завдовжки, світло-коричневого кольору (є без насіннєві сорти). М'якоть розміщена у тоненькій прозорій щільній плівці, вкритіі шаром воску. Шкірка їстівна, залежно від стиглості і сорту може бути від світло салатового до жовтого кольору, стиглих плодів — янтарна, а краї ребер корич невого кольору.

Плоди карамболи містять, %: цукрів — 2,8—10,9, клітковини — 0,6—1,0, орга нічних кислот — 0,1—0,6, білків — 0,7—1,2, жирів — 0,3—0,5, мінеральних речо вин — 0,3—0,4; вітаміну С, мг% — 35—39 (у кислих плодах — 60—85), В, — 0,03-0,05, В₂— 0,02—0,04, В₅ — 0,3—0,4, р-каротину — 160—720.

ЛІчІ. Плоди лічі на дереві збирають гронами по 10—30 штук. Плід становим, коробочку круглої або яйцеподібної I конусоподібної форми І за будовою нале* жить до горіхів, чим і пояснюється назва: синонім — китайський горіх. Плід складається зі шкірки, м'якоті та ядра (рис. 3.1). Шкірка горбкувата, шорсткувата, рожевого, червоного, червоно-коричневого кольору. М'якоть білого або рожевого кольору, напівпрозора, соковита, трохи желеподібна, але достатньо щільна, солодка, кисло-солодка, з приємним ароматом, подібним до аромату ананаса, суниці, дині, троянди, тане в роті. Всередині м'якоті міститься гладеньке коричневе ядро — кісточка. Плоди завдовжки 4—4,5 см, діаметр — 3—3,5 см, маса 15— 20 г. Частка шкірки становить 12—20%, м'якоті — 62—84%, ядра — 3—26%.

У плодах лічі міститься, %: цукрів — 6,7—13,9, клітковини — 0,5, пектинових речовин — 0,05—0,77, органічних кислот — 0,25—0,54, білків — 0,7—1,15, жирів — 0,2—0,4, мінеральних речовин — 0,42—0,70; вітаміну С — 36—100 мг%, 8,-0,02—0,05, В₂— 0,03-0,06, В₅— 0,6—0,9 мг/%.

Манго. Експорт свіжих плодів манго обмежений, бо вони мають дуже ніжну консистенцію і погано перененосять транспортування. З манго виготовляють сік натуральний і уварений — аманат, напої, желе, варення, джем.

Плоди манго мають форму подовжено-круглясту, стиснуту з боків, колір шкірки зелений, стиглий — оранжево-жовтий, м'якоть жовтого або оранжевого кольору, містить одне велике насіння, смак плодів приємний, кисло-солодкий (нагадує смак персиків), аромат сильний, пряний. Маса плода 0,2—0,4 кг (інколи сягає 4 кг).

М'якоть плодів манго містить у середньому, %: цукрів — 15,5, кислот —0,4, білків — 0,5, мінеральних речовин — 0,4, жирів — 0,25, клітковини — 1,0; вітаміну С — до 38 мг%, вітаміни групи В та A, D, Е.

Папая. Плід папаї — ягода, яка за формою, будовою, смаком нагадує диню. Звідси назва — "динне дерево". Шкірка плодів гладенька шкіряста зелена (у нестиглих плодів), у стиглих — жовта або оранжева (рис. 3.1). У м'якоті є порожнина, до якої прикріплено багато насіння величиною з горошину чорного перцю у желеподібній оболонці. Насіння неїстівне, гірке, його перед споживанням плодів видаляють. Маса одного плода залежить від сорту— 1—7 кг і більше. Країни експортують кілька сортів папаї масою від 400 г до 1 кг.

У плодах папаї міститься, %: вуглеводів — 8—12,8, серед яких глюкози і фруктози разом — 40%, клітковини — 0,9—1,8, пектинових речовин — 0,6—0,7, органічних кислот —0,01—0,14, білків —0,4—0,7, жирів —0,06—0,1, мінеральних речовин — 0,4—0,6; вітаміну С — 40—87 мг/%, 6,-0,02—0,04, В₂— 0,03—0,05, В_в- 0,3—0,4, РР — 0,2-0,33 мг%.

Пітахая ("драконів фрукт") жовта має на шкірці вирости і колючки, які потрібно видаляти.

Плоди овальної або яйцеподібної форми завдовжки 9—10 см, завширшки 5— 6 см, мають масу від 125 до 250 г. Шкірка плодів може бути жовтою, оранжевою, червоною, пурпуровою (рис. 3.1). М'якоть червона або фіолетова, в ній міститься насіння кисло-солодкого освіжного смаку, тонкого характерного аромату.

Пітахая червона має шкірку рівну, з виростами, червоного або фіолетового кольору, м'якоть білу, сірувату, сіро-блакитну, в якій міститься багато насіння, смак і аромат її менш виражений, ніж пітахаї жовтої.

У плодах пітахаї містяться, %: сухі речовини — 15, у тому числі білки — 0,4; мінеральні речовини (у тому числі: форфор — 16, калій — 10, залізо — 0,4 мг%); вітаміни, мг%: С — 4-8, В, — 0,03, В₂ — 0,2.

Ромбутан. Плоди овальні завдовжки 4—8 см, вкриті довгими (4—4,5 см) во-мпсками темно-червоного або коричневого кольору (рис. 3.1). М'якоть тверда Соковита, дуже солодка (окремі сорти кислуваті) білого кольору, всередині є невелика кісточка, ядро кісточки їстівне. М'якоть становить 45—50% маси плоду.

М'якоть плодів рамбутану містить, %: цукрів — 11,0—17,0, органічних кислот — 0,25, білків — 1,0, жирів — 0,1, мінеральних речовин — 0,4; вітаміну С — 40—55 мг%, а також вітаміни В,, В₂, РР, нікотинову кислоту.

Менш відомі на ринку України тропічні і субтропічні фрукти: дуріан, мангус-тан, пепіно, ацерола, атемоя, джекфрут, ківано, лонган, локват, сапотіла, тама-ріло, тамаринд, що пояснюється необізнаністю споживачів про їхні споживні властивості, а в деяких випадках і високою ціною.

Нормативні документи і градація якості тропічних і субтропічних фруктів

За стандартом ООН/ЄЕК FFV-42, плоди авокадо поділяють на три товарні сорти: екстра або вищий, 1-й і 2-й.

Ананаси, згідно з стандартом ИСО 1838-75, на товарні сорти не поділяють.

Плоди анони черімоли, згідно з міжнародним стандартом, поділяють на два товарні сорти: вищий і 1-й.

Для визначення якості зелених бананів у міжнародній торгівлі використовують національні міжнародні стандарти (ЄС) і стандарти фірм. За ГОСТ P 51603-2000 банани поділяють на три класи: екстра, 1-й і 2-й.

Визначення якості плодів гранаділи здійснюють за Технічними умовами контрактів.

Якість плодів гуави звичайної визначають за національним стандартом Індії IS 3801-1966, згідно з яким плоди поділяють на три товарні сорти: супер, вищий І комерційний. Міжнародних і національних стандартів інших країн на гуаву немає.

На плоди папаї, пітахаї, лічі і рамбутану немає міжнародних стандартів. Водночас у міжнародній торгівлі прийнято вимоги до,якості цих плодів. На товарні сорти їх не поділяють. Основні вимоги до якості плодів фіксують у контрактах.

Горіхоплідні

До горіхоплідних належать ліщина, фундук, волоський горіх, мигдаль, арахіс, фісташки, кедровий горіх, каштан їстівний (рис. 3.4), горіх бразильський, кокосовий, кеш'ю, кола, пекан.

Ліщина має плоди великі (завдовжки 2—3 см, завширшки 1,5—2 см) і малі. Ядро ліщини становить 40—47% маси плода і містить, %: жирів — 56—61, білків — 12—13, цукрів — 1,0—3,5, крохмалю — 6,0 — 8,5, клітковини — 2,5 — 3,2, води — 5,8—15,0%.

Фундук має плоди більші, ніж ліщина. Ядро становить 50% маси плода. Він містить більше, ніж ліщина, жирів (64—72%), білків (14—21%), менше цукрів (0,8— 2,2%), клітковини (2,0—2,8%) і має кращий смак.

Волоські горіхи за формою мінливі — від кулястої до яйцеподібної, від овальної до видовжено-витягненої; за розміром — великі (довжина — 3,5—4,0 см, діаметр — 3,5—3,9 см), середні (відповідно 3,1—3,7 І 2,4—2,8 см), дрібні (відповідно 2,0—3,0 І 2,2—2,7 см). ТонкошкаралупнІ горіхи мають вихід ядра 52—61%, товстошкаралупні — 42—43%.

Ядро волоського горіха містить, %: жирів — 58—75, білків — 14—20, цукрів — 1,1—5,2, клітковини — 2,2—10,0, крохмалю — 3,7—5,2.

Мигдаль солодкий має плоди круглясті, плескаті, стиснуто-циліндричні 1 тупою або щитоподібною верхівкою. Поверхня шкаралупи горіха крапчаста .іГкі борозниста.

Ядро мигдалю містить, %: жирів — 55—61, білків — 18—22, цукрів — 2,5—3,0, крохмалю — 3,1—5,0, клітковини — 4,8—6,0. Воно становить 35—73% маси плода.

Арахіс (земляний горіх). Плід арахісу формується в землі. У ньому є 27— 28% азотистих речовин, 44—45% жиру.

Фісташки — плоди фісташкового дерева масою від 0,3 до 1,5 г кулястої або видовженої форми. Ядро фісташок містить 20—21% азотистих речовин, 50— 65% жиру.

Кедровий горіх — плоди сибірського або корейського кедра. Плоди тупо-яйцеподібні, розташовані у шишці, масою 0,2—0,4 г. Плоди горіха складаються з 18% білка, 62—63% жиру

Каштан їстівний — плоди каштана справжнього (горіхи кінського каштана неїстівні), містятьЮ—11% азотистих речовин, 7—8% жиру.

Бразильський горіх вирощують у Бразилії, Перу, Болівії. Це плід — коробочка круглої форми, діаметром 10—15 см, масою 2—3 кг. Всередині плоду по колу розміщено 10—25 (інколи більше) твердоскорлупкового насіння, яке власне І називається бразильським горіхом, форма його видовжено-трикутна. Маса висушеного кремово-білого ядра — 7—12 г. В ядрі горіха міститься, %: білків — 14,0—14,7, жирів — 65,0—67,9, вуглеводів — 9,6—10,9, в тому числі клітковини — 3,1—3,9, мінеральних речовин — 3,2—3,6 (калію — 624—644 мг%); вітаміну В — 0,2-0,96, В₂- 0,12-0,69 мг%.

Кокосовий горіх вирощують у всіх тропічних і деяких субтропічних країнах. Основні виробники: Індонезія і Філіппіни (50% світового виробництва), а також Індія, Шрі-Ланка, Таїланд, В'єтнам, Мексика, Малайзія, Бразилія, Мозамбік, Танзанія, Гана та ін.

Плід горіха має кругло-овальну форму масою 1—2,5 кг. В їжу використовують його м'якоть, яка має щільну, але соковиту структуру, а також кокосову воду. Молоко — це напій, отриманий змішуванням кокосової води і свіжевідпре-сованого соку м'якоті. Молоко містить у середньому 6% вуглеводів і 0,5% білка (жир відсутній).

М'якоть горіха містить, %: білків — 3,9—4,5, жирів — 39—41,6, вуглеводів — 12,5—15,0, мінеральних речовин — 0,9—1,0 (у тому числі до 1,7 мг% заліза).

Горіх кеш'ю вирощують в Індії (50% загального обсягу виробництва), Танзанії, Індонезії, В'єтнамі, Мозамбіку, Бразилії, Таїланді. Плід кеш'ю має форму нирки жовто-червоного кольору завдовжки 2,5—3,0 см, завширшки 2,0—2,5 см.

горіха — 4—8 г, Інколи до 1В г). Всередині твердої шкаралупи міститьс 0 білого кольору, солодкуватого характерного смаку й аромату. Ядро горіх ^Вгь, %: білків -17,2-21,0, жирів - 43,4-47,0, вуглеводів - 22,0-29,3, м • мьних речовин — 2,3—2,6; вітаміни В, В₂, РР, Е.

Горіх кола вирощують практично в усіх країнах тропічного поясу. Плі йе витягнену форму, звужену з обох кінців, завдовжки 5—17 см і завширш її '. 7,5 см.

Шкаралупа товста, коричневого кольору, нерівна (крокодилова шкіра). М'я jOTb товста волокниста. Всередині плода міститься від 5 до 12 штук соковитог ІОІння, яке і називають "горіх коли". Довжина насіння 2,5—5,0 см, ширина 1, 11 і Іоверхня горіхів жовтого кольору, м'якоть свіжих горіхів — білувата, рожеве урпурова, сушених — коричнева.

Горіх коли містить, %: білків — 2,2—6,7, жирів — 0,4—0,5, вуглеводів — 33,7-7,0, з яких цукрів — 2,9, крохмалю — 34. Горіх багатий на кофеїн — 2,4—2,6%, крії ■0Г0, є теобромін — до 0,1% та інші алкалоїди з наркотичними властивостями.

Горіх пекан. Основні виробники пекана — США, Австралія, Нова Зеландк ^ипет, Ізраїль, Китай, Індія, ПАР, Італія.

Плід горіха подібний до волоського, але більш витягнений, завдовжки 3,5-,5, в діаметрі — 2,5 см, шкаралупа гладенька, тоненька, щільна від світло- Д вмно-коричневого кольору. Ядро становить 56—61% маси горіха. За смакої вгадує волоський горіх, але солодший.

Ядро горіха містить, %: жирів у середньому 73, білків 8,5—9,8, вуглеводі 3,4—15,1, в тому числі цукрів — 3,12—3,7, клітковини — 2,3—2,4, мінераль их речовин 1,6—1,7 (у тому числі калій — від 604 до 1499 мг%, фосфор -90—344, залізо —2,4—2,5 мг%); вітаміни, мг%: В, — 0,77—0,89, В₂ — 0,1 I-,13, РР—0,93.

Хвороби і ушкодження горіхів. Мікробіологічні: пліснявіння, бура плямис тість, шкідники: горіхова плодожерка, горіховий довгоносик.

Показники і градація якості горіхоплідних. Горіхи ліщини, фундука за якісті поділяють на 1-й і 2-й товарні сорти; волоський горіх, мигдаль — на вищий, 1- I 2-й. Показники якості: вихід ядра, розмір (маса) горіхів, вміст вологи, ушкодженн шкідниками, плісенню, засміченість. '