4.3. Цукор

Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він легко і швидко засвоюється клітинами організму, потрібний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м'язів, особливо серцевого. Споживання цукру повинно бути в розумних межах І становити 10—30% загальної кількості калорій. Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, спортом, добове споживання цукру може досягати 100— 120 г. Часте використання цукру і солодощів у великій кількості призводить до (:иі;і(!маіичного пєрезбудження інсулярного апарату підшлункової залози, може бути причиною його розладу, підвищує ризик розвитку діабету, а також карієсу зубів, гіпертонії, атеросклерозу.

Цукор-пісок

Технологічна схема виробництва цукру-піску містить такі операції: очищення пурнкін під домішок, отримання бурякової стружки, дифузійного соку, очищення дифузійного соку (дефекація, сатурація, сульфітація, фільтрація), загущення соку, очищення і варіння сиропу, отримання утфелю, центрифугування і пробі-/ііоплінш, сушіння.

Дифузійний сік містить, крім цукрози, багато розчинних нецукрів. Найпростіший І найдешевший спосіб очищення — обробка дифузійного соку вапном (дефекація) з подальшим виділенням надлишку останнього вуглекислим газом (сатурація).

Сульфітація — це обробка цукрових розчинів діоксидом сірки. Мета сульфітації — знебарвлення барвників через їх відновлення і перетворення на лейко-З'єднання, блокування карбонільних груп альдегідів і кетонів, щоб запобігти утворенню барвників.

Цукор-пісок повинен бути сипучим, а в цукрі-піску для промислової переробки допускають грудки, що розпадаються під час легкого натискання. Розчин має бути прозорим або зі слабкою опалесценцією, без нерозчинного осаду, механічних або інших побічних домішок. Смак передбачено солодкий, без побічних присмаку і запаху і у сухому цукрі, і в його водному розчині (10 г цукру-піску у 100 см³ дистильованої води). Колір цукру-піску повинен бути білим, у цукрі для промислової переробки допускають жовтуватий відтінок.

Цукор-пісок відрізняється від цукру-піску для промислової переробки мінімальною масовою часткою цукрози відповідно 99,75 і 99,55%, граничною масовою часткою редукуючих речовин 0,050 і 0,065, золи —0,04 і 0,05, вологи 0,14 і 0,15%. Кольоровість цукру-піску допускають до 0,8 умовних одиниць або 104 одиниці оптичної густини, а цукру-піску для промислової переробки відповідно 1,5 і 195.

Цукор-рафінад

Цукор-рафінад чистіший порівняно з цукром-піском. Вміст домішок у ньому не більше 0,1%. Основна сировина для виробництва цукру-рафінаду — цукор-пісок, а на деяких заводах також рідкий цукор 2-го сорту чи тростинний цукор-сирець.

Цукровий сироп фільтрують і піддають адсорбційному очищенню. Для надання кристалам рафінованого цукру-піску світло-блакитного відтінку на початку загущення у сироп вносять розчин індигокарміну (1,5 г речовини на 2 т утфелю).

і.нущеннн сиропу здійснюють за якомога вищого розрідження у вакуум 11 і ристали цукру у перенасиченому цукровому розчині заводять за допо-

М" і тонко подрібненої рафінадної пудри. Утворені кристали відокремлюють

їжі і остального відтоку І пробілюють клерсом (насичений розчин цукру у "•'її) Міцііісі)• цукру-рафінаду залежить від кількості клерсу, що залишився на 11-1и кристалів.

Цукор-рафінад випускають у вигляді цукру-піску рафінованого, цукру-рафі-iiuMV і и "-сованого колотого, у дрібному фасуванні, рафінадної пудри, пресованою шиидкорозчинного.

І (укор-пісок рафінований відрізняється від цукру-піску більш вираженою бі-

ИН0Ю, чіткістю граней, вищою (як і весь цукор-рафінад) масовою часткою цукро-

пі не нижче 99,9% сухої речовини, нижчою масовою часткою редукуючих

йчоиин — не вище 0,03% сухої речовини і дуже низькою масовою часткою

ниц и — до 0,1%. Розміри кристалів цукру-піску рафінованого, мм: дрібний -

під 0,2 до 0,8, середній — від 0,5 до 1,2, великий — від 1,0 до 2,5.

Цукор-рафінад пресований колотий отримують з брусків цукру-рафінаду, які розколюють на шматочки завтовшки 11 і 22 мм. Поверхня з обох боків у них 1-і" и; бути нерівною.

Цукор-рафінад пресований швидкорозчинний випускають у вигляді шматочків; Ярвсують на автоматизованих лініях під меншим тиском. Міцність його 15 кг с/см^:\

Цукор-рафінад у дрібному фасуванні загортають по два шматочки спочатку І підпергамент, а потім у художньо оформлену етикетку.

Рафінадну пудру виробляють у вигляді тонко подрібнених кристалів розміром не більш як 0,2 мм.

Передбачено випуск цукру рідкого для використання на підприємствах переробної промисловості і для реалізації у роздрібній торгівельній мережі. Залежно від способу отримання він може бути вищого, 1-го, 2-го сортів і у вигляді харчового сиропу. Рідкий цукор містить 64% СР, цукрози (у перерахунку на суху речовину) під 99,8 до 97%, редукуючих речовин від 0,04 до 2,5% (на суху речовину). Кольоровість цих сортів зростає від 1,0 до 1,6; 2,0 і 6,0 умовних одиниць.

Перевезення і зберігання иукру

і Цукор перевозять усіма видами транспорту, проте цукор, фасований у поліетиленові пакети і упакований в ящики з гофрованого картону, можна транспортувати тільки автомобільним транспортом. Криті вагони, цукровози І контейнери повинні бути сухими, без щілин, з верхом, який не протікає.

У разі перевезення цукру автомобільним транспортом мішки треба складати на дерев'яні піддони, а коли їх немає — кузов автомобіля застелити брезентом чи папером. Після укладання мішки з цукром або ящики треба накрити брезентом.

Перед закладанням на зберігання склади треба ретельно очистити, провітрити і просушити.

Для зберігання цукру-піску потрібно дотримуватися таких умов: відносна вологість повітря не повинна бути вищою за 70% на рівні поверхні нижнього ряду упакованого цукру, а цукру-рафінаду — 75%; температура не вище 40° С, а за тривалого зберігання — не вища 12° О Термін зберігання упакованого цукру-

Під час зберігання цукор може адсорбувати побічні запахи, вологу, внаслідок чого втрачає сипкість і утворює грудки.