3.1. Мед натуральний

Мед натуральний — це солодкий, ароматний продукт, що виробляється медоносними бджолами з нектару (квітковий) або паді (падевий) і речовин, які виділяються слинними залозами бджіл.

На наших землях бджільництво з давніх часів було розвиненою галуззю і Київська Русь значну кількість меду та воску експортувала. Бортьове бджільництво на Україні вважалось продуктивним і існувало до початку XVII століття. Потім народилося пасічництво з використанням колод і дуплянок, а в 1814 році їм на зміну з'явився перший у світі розбірний рамочний вулик, сконструйований великим українським вченим Петром Івановичем Прокоповичем. Завдяки цим вуликам стало можливим відбирати у бджіл мед, не знищуючи їх. Над створенням інтенсивних технологій виробництва і переробки продуктів бджільництва, вивченням біологічно активних сполук продуктів бджільництва з метою розробки препаратів, що підвищують захисні реакції організму людини до несприятливих факторів, розробкою експрес-методів якісного і кількісного складу продуктів бджільництва працюють вчені ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокопо-вича УАА».

Україна має сприятливі умови для розвитку бджільництва, що забезпечує зростання виробництва, заготівель і реалізації меду та інших продуктів бджільництва.

В Україні розведенням бджіл і виробництвом меду займаються близько 700 тис. пасічників, 90 % яких — приватні підприємці і любителі. У кризові 2002—2003 pp. з 4 млн бджолярів було втрачено майже 50 %, а у 2004 р. їх чисельність вже досягла З млн і далі поступово зростає.

За виробництвом меду України входить до п'ятірки найбільших виробників меду (Китай, Аргентина, США, Мексика). В се-

104

5³

105

редньому у нас виробляється 50—60 тис. т меду, а в 2006 р. — 71 тис. т. На одну людину припадає більш як 1 кг меду. •

За даними В. М. Блонської, основними джерелами медозбору у степовій зоні України є ентомофільні сільськогосподарські рослини, частка яких складає 77,7 % всього цукрозапасу зони. Переважаючий тип медозбору в цій зоні акацієво-люцерно-соня-шниковий або акацієво-коріандро-люцерно-соняшниковий. У лісостеповій зоні 81,7 % загального цукрозапасу також припадає на сільськогосподарські ентомофільні культури. В цій зоні переважають еспарцето-гречаний, еспарцето-гречано-соняшниковий, лісовий і гречаний медозбори. У зоні Полісся 69,8 % цукрозапасу забезпечується природною медоносною флорою лісів та луків. На початку літа головним медозбором є чорнично-крушино-малиновий, а в кінці літа (серпень-вересень) другий головний медозбір— вересовий. У Карпатах переважають малиново-знітовий і ріпако-малиново-знітовий медозбори. Дикоросла малина Карпат квітує майже місяць і може дати понад 100 кг меду з 1 га площі. Після малини в горах зацвітає зніт (Іван-чай). Квітує він понад місяць. Медопродуктивність досить висока і сягає 600—1000 кг з 1 га. Значне поширення також має червона і біла конюшина, на Поділлі і в Прикарпатті — ріпак, у передгірній частині Криму — ефіроолійні культури, зокрема шавлія. Серед різнотрав'я Степу значну частину займає буркун жовтий і білий дворічний, чистець польовий. У лісосмугах і меліоративних насадженнях Степу та Лісостепу поширені нектароносні дерева: гледичія тришипна, чорноклен, липа дрібнолиста та ін.

Нектаропродуктивність деяких медоносних дерев і кущів складає, кг/га: липа пухнаста— 1200; липа широколиста— 800; липа серцевидна, клен польовий і біла акація— 600—1000; барбарис — 90—230; верес і клен гостролистий — 200; верба козяча— 150; каштан справжній— 120; малина— 70—100; глід — 35—100; смородина чорна і аґрус— 70; абрикос і алича— 40; черешня і вишня— 30—40; яблуня— 20—30; слива і шипшина — 20; груша — 15—20.

Одна із основних умов отримання чистих продуктів бджільництва — пошук екологічно-чистих місць їх виробництва.

Для виробництва продуктів бджільництва високої якості, що відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам необхідно дотримання зоотехнічних, ветеринарних вимог, технологічних правил утримання бджолиних родин, а також відповідне територіальне розміщення пасік.

В Україні районована сіра гірська кавказька мегрельська популяція бджіл, що має довгий хоботок (7,2 мм), завдяки якому може повніше вибирати нектар з квіток рослин з довгим віночком, збирає нектар за концентрації цукру в ньому близько 7 % (українська степова— не менше 15 %), відвідує в день до 15 видів нектароносіїв, тоді як карпатська — 5, а українська степова — лише два.

Бджоли добре використовують медоноси в радіусі до 2 км і задовільно — до 3 км.