Характеристика основних технологічних етапів виробництва крупів.

Процес переробки зерна на крупорушках сільськогосподарського типу полягає в очищенні партії зерна від домішок, сортуванні за крупністю, лущенні та відокремленні ядра від плівок, обробці ядра, сортуванні готової продукції.

Для очищення зерна від домішок застосовують зерноочисні машини, робота яких ґрунтується на використанні різних властивостей зерна і домішок.

У технологічному процесі істотне значення має сортування зерна після очищення перед лущенням. Партію очищеного зерна розділяють на фракції за крупністю, що полегшує відокремлення від зерна зовнішніх оболонок в лущильних машинах та підвищує ефективність процесу лущення, зокрема виділення ядра.

Лущення зерна в круп'яному виробництві -- основна технологічна операція виробництва крупи, від ефективності якої залежать вихід і якість виробленої крупи. Основним завданням лущення зерна є максимальне руйнування його зовнішнього покриття з ядром у лущильній машині при збереженні цілісності ядра. Фізико-механічні властивості круп'яного зерна неоднакові, тому дія на нього робочих органів має бути різною, чим і пояснюється різноманітність конструкцій лущильних машин. Існує три способи дії робочих органів на зерно:

1. стискання зерна та наступне сколювання квіткових плівок;

2. одно- або багаторазові ударів зернівок об тверду поверхню;

3. стирання оболонок внаслідок тертя зерна об шорстку рухому поверхню.

Після лущення зерна одержують суміш різних продуктів, які умовно поділяють на п'ять фракцій: перша (основна) - лущене зерно, або ядро; друга - зерно, що залишається нелущеним; третя - відокремлені зовнішні плівки; четверта - подрібнене ядро; п'ята - борошенце, тобто подрібнені часточки ядер і плівок.

Борошенце і подрібнене ядро розділяють при сортуванні на решетах, а лушпиння відвіюють за допомогою аспіраторів. Важливою технологічною операцією у виробництві крупи є розділення суміші лущеного і не лущеного зерна - круповідокремлення. В крупо-відокремлювальних машинах використовують різницю в масі лущених і не лущених зерен, що забезпечує самосортування суміші, за якого лущене зерно опускається в нижні шари суміші, а не лущене залишається на поверхні.

Ядро стає крупою після шліфування та полірування. У процесі шліфування поступово стираються зовнішні частинки ядра внаслідок інтенсивного тертя об абразивну поверхню та взаємного тертя ядер. Полірування переважно поліпшує зовнішній вигляд крупи, при цьому з поверхні ядра видаляється борошенце, що залишилося після шліфування, згладжуються подряпини, крупа стає світлішою. Для полірування застосовують ті самі машини, що й для шліфування, використовуючи дрібніший абразивний матеріал.

На сучасних круп'яних заводах поряд з механічною обробкою зерна застосовують гідротермічну обробку - водою і парою. Найпоширенішими способами гідротермічної обробки є: 1) пропарювання - сушіння - охолоджування; 2) зволоження -- відволожування.

Потім крупу сортують за розміром, пропускають через магнітні машини й фасують.