Характеристика та класифікація шкур

Шкурою називають зовнішній покрив, знятий з туші тварини.

Шкіряна сировина - шкури тварин, придатні для виробництва шкури. Шкури молодих тварин (теляти, цапеняти, ягняти) використовують для виготовлення хутряних напівфабрикатів.

Хутряна сировина - шкури тварин з розвиненим шерстним (волосяним) покривом, які використовують для виробництва різноманітних хутряних і шубних виробів.

Цінність шкіряної й хутряної сировини характеризується сукупністю товарних властивостей (вид, вік тварин, тип технологічної обробки) і сортністю, обумовленої наявністю пороків.

Дрібна шкіряна сировина - шкури теляти й лошати масою до 10 кг у парному виді, а також шкури овець і кіз незалежно від їхньої площі.

Велика шкіряна сировина - шкури тварин, крім свинячих, що мають масу від 10 кг у парному виді.

Свиняча шкіряна сировина - шкури свиней.

Топографічні ділянки шкір - ділянки шкури, що відповідають певним частинам тіла тварини й відрізняються будовою волокон і фізико-механічними властивостями.

Щільність шкури залежить значною мірою від характеру сплетення пучків колагенових волокон (в'язі). Залежно від щільності (переплетення) розрізняють 5 класів шкури. Найбільш щільний чепрак (5 клас), найменш якісний 1 клас - зона пахвини.

Шкура тришарова, складається з епідерміса, дерми й підшкірної клітковини.

Волосяний покрив шкір ВРХ називають волоссям, свинячих шкір — щетиною, овчин — вовною.