посібник ІКСКР (1)

1. Карпатський регіон як географічна одиниця європейського континенту

З точки зору геології Карпати є молодими горами з середньогірським краєвидом, ланкою альпійської гірської системи. Вони простягаються своєрідною дугою чи підковою, довжина якої складає 1500 км. Якщо умовно порівняти Карпати з вигнутою частиною лука, то відстань між кінцями цієї дуги буде складати всього 500 км – від Братислави над Дунаєм на північному заході – до Залізної Брами, що також розташована над Дунаєм, тільки на південному сході. Загальна площа гір складає 200 000 км².

Ззовні Карпати межують зі старими масивами – чеськими, польськими, українськими (Чорноморська височина), Добруджею і відділені від них смугою молодих западин – над річкою Моравою, Надвислянською, Наддністрянською, Прикарпатською і Волоською. Внутрішню частину дуги займає Панонська низовина, яка врізається вздовж річок Тиса і Бодрога та їх приток далеко на північ. З огляду на геологічну будову в Карпатах вирізняють три смуги: зовнішня флішева, центральна кристалічна і внутрішня вулканічна. Лише флішева смуга є суцільною і поєднує всі Карпати в одне ціле. Загалом гори поділяють на три частини: Західні, Східні і Південні Карпати.

Західні Карпати заселяють переважно поляки і словаки (на окраїнах також чехи, угорці й українці). Ця частина Карпат простягається від Девонських воріт біля Братислави до Тилічського перевалу. Вони складаються з кількох хребтів і масивів (Західні Бескиди, Татри, Словацькі Рудні гори, Матра). В межах Західних Карпат, у Татрах, знаходиться найвища вершина всіх Карпат г. Герлаховський штит (Герлаховський Камінь) – 2655 м.

Східні Карпати є переважно українськими. Південною межею Східних Карпат є перевал Предял, де висота їх сягає до 2305 м, а також г. Петрос на масиві Родна. Цю частину Карпат поділяють, в свою чергу, на Лісисті та Молдавські. Більша частина Лісистих Карпат розташована на території України, де їх називають Карпатами Українськими.

Південні Карпати є румунськими. Їх ще по-іншому називають Трансільванськими Альпами. Саме вони простягаються до Залізних воріт на Дунаї. Вони складаються з масивів Фегераш, Ретезат та ін. Висота гір – понад 2500 м (г. Молдавяну, 2543 м). Західні Румунські гори відокремлені від основної дуги Карпат Трансільванським плато. В їх межах виділяють масив Бігор заввишки до 1847 м, гори Трасекеу, Кодру та ін.

Іноді Східні і Західні Карпати, на противагу румунським, спільно називають слов’янськими або Північними.

Клімат Карпат є помірно континентальним. Пересічна температура січня у передгір’ях складає –2, –5 °С, в горах знижується до –9, –10 °С, а липня – відповідно +17, +20 °С і +4, +5 °С. У Карпатах беруть початок численні річки: Вісла. Дністер, Прут, Черемош, притоки Дунаю та ін. Озер є відносно небагато і вони, як правило, карстового або льодовикового походження.

У внутрішній смузі Карпат більше поширені широколистяні ліси, а у зовнішній – хвойні. На висоті 1700–1800 м. переходять у субальпійські та альпійські луки (в межах Українських Карпат такі луки називаються полонинами).

2. Карпатський регіон як історична, історико-культурна та економічна спільнота

Географічне центральноєвропейське розташування Карпат, їх знаходження у складі територій різних східноєвропейських країн, а також існування поряд з ними нових територіально-економічних та історико-культурних регіональних об’єднань призвело до необхідності формування в цьому територіальному ареалі подібної формації.

Кордони Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та України зустрічаються у центрі Європи, у регіоні Карпатських гір та Тисянської долини. Серед особливостей цього регіону – низький рівень економічного розвитку, який пояснюється периферійним розташуванням та складною історією міждержавних та міжетнічних відносин. Незважаючи на різноманітність мов, релігій, національностей та громад, Карпатський регіон має і багато спільних рис. Спільна історія та географічне розташування, схожість у моделях економічного розвитку, прагнення досягти високого рівня добробуту населення сприяє зміцненню співробітництва між місцевими громадами.

Карпатський фонд був сформований з ініціативи Інституту «Схід-Захід» (попередня назва – Інститут досліджень «Схід-Захід»). У 1992 р. Інститут організував зустріч місцевих та регіональних лідерів з метою визначення перспектив розвитку транскордонного співробітництва у регіоні Карпат та Тиси. Під час зустрічі її учасники вказали на відсутність осіб та організацій, здатних ефективно координувати використання місцевих ресурсів і унікальних можливостей транскордонного регіону.

14 лютого 1993 р. у м. Дебрецені (Угорщина) лідери п’яти країн за сприяння Інституту «Схід-Захід» зібралися в Угорщині і підписали декларацію про створення Карпатського Єврорегіону (КЄ) як механізму співробітництва між органами державної влади. Того ж дня був прийнятий і Статут цієї структури. Це була перша подібна асоціація такого типу у Центральній і Східній Європі. Поштовхом до її створення були бурхливі політичні події і зміни в країнах Центральної і Східної Європи, які відбулися на зламі 80-90-х рр. ХХ ст. та призвели до втрати традиційних взаємних економічних, торгівельних, культурних контактів. Це не відповідало інтересам населення, яке проживало на території суміжних регіонів. Іншою подією, що стимулювала прикордонне співробітництво у Центральній і Східній Європі, стало прийняття у 1989 р. спеціальної декларації з питань транскордонного співробітництва. Кабінет Міністрів Ради Європи як ініціатор цієї акції закликав уряди, громадські організації нових демократій розвивати кращі традиції транскордонного співробітництва, приєднатися до Європейської Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями.

Оскільки КЄ займався виключно розвитком співробітництва між органами влади, то виникла потреба у створенні координаційної структури, яка б сприяла налагодженню зв’язків між пересічними громадянами, неурядовим сектором. Лідери регіону вирішили використати для цієї потреби модель громадської фундації, поширеної в США, вважаючи, що вона є придатною для створення міжнародного регіонального фонду. Фонд Чарлза Стюарта Мотта, оцінивши добрі перспективи утворення ефективної філантропічної організації в регіоні, надав на період 5 років грант розміром більше 4 000 000 $.

На сьогодні Карпатський регіон представляє собою впливову міжнародну організацію. За чисельністю і різноманіттям населення вона вигідно вирізняється на фоні окремих європейських держав, а площі її території могли б позаздрити не лише середньовічні князі чи королі, а й навіть сучасні правителі та їх народи. Ось лише окремі дані:

Населення:	близько 16 млн.
Площа:	141,485 км ²
Щільність населення:	105 осіб на км ²
Динаміка зростання населення:	13,928 осіб в рік
Міграція:	9,903 осіб в рік

Содержание