1. Основні методи використання традицій в туристичній характеристиці регіону

Вивчення традицій займає істотне місце в країнознавстві та регіонознавстві.

Традиції – це система позицій, цінностей, норм поведінки і принципи відносин між людьми в країні, ритм і пульс її життя. Характеристика традицій включає аналіз існуючих типів традицій, їх місце в житті країни і їх відношення до конкретних етносів і територій.

Необхідно загальну характеристику форм реалізації традицій всіх типів дати за планом:

– всі існуючі в країні;

– найбільш розвинуті з них;

– найпривабливіші для туризму.

Традиція – виражений в соціально-організованих стереотипах груповий досвід, який шляхом просторово-часової трансмісії акумулюється і відтворюється в різноманітних людських колективах. Дане визначення дозволяє виключити з традиції індивідуальний досвід як неколективне явище, тим самим відрізняється традиція від мистецтва, яке є індивідуальною особовою творчою діяльністю. Народна творчість і масова культура, навпаки, є колективними видами творчої діяльності, основу яких складають різні типи, рівні традицій.

Розрізняють три типи традицій: етнічні (народні), національні і соціальні традиції.

Етнічні традиції в деяких публікаціях зарубіжних етнографів, культурологів та істориків називаються фольклором (народною творчістю). Фольклоризм – це наука про традицію і її закони; наука про все, що передається усно: знання, рецепти, правила і звичаї, словесні вирази, казки, легенди тощо. Фольклор або етнографічні традиції можуть бути сільськими, міськими, буржуазними, аристократичними.

Національні традиції – це система національних стандартів, що закріплюють в свідомості людини ідеї гідності, величі його нації, героїчної і славної національної історії, благородства його народу у всіх минулих і теперішніх діяннях, його видатній (за світовою значущістю) літературі, мистецтві, науці та ін. На жаль, дуже часто це призводить, в кращому випадку, до «національного романтизму», в гіршому – до конфронтації з іншими народами через минулі страждання, приниження, взаємні непорозуміння.

Соціальна традиція – це правила, вироблені суспільством чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності. Соціальна традиція спостерігається у правовій, релігійній, корпоративній, сімейній, естетичній, моральній сферах життя суспільства. 

Традиція (будь-який тип) – це досвід, який накопичується у вигляді системи стереотипів і виявляється, реалізується в наступних формах: звичаї, ритуали, обряди, церемонії, уявлення і свята.

Звичай − це основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

Обряд − 1) узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої події; 2) традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму.

Ритуал − 1) послідовне виконання обрядів, які супроводжуються відзначенням певного святкового дня чи релігійної відправи; 2) сукупність обрядів, що доповнюють релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення.

Церемонія – 1) встановлений порядок урочистої справи; 2) ряд дій (ритуалів, обрядів) і мов символічного характеру, традиційно обов’язкових в тих або інших випадках суспільного і релігійного життя; 3) зовнішні форми символічні дії, дотримувані в різних випадках суспільного життя, певний зовнішній порядок дій, що мають символічне значення.

Абсолютним феноменом сучасної культури і водночас найбільш актуальною формою соціальної традиції стало шоу. Це означає, що жодне явище культури, художня подія, витвір мистецтва і т. д. не будуть відзначені громадськістю, не одержать свого визнання, якщо не набудуть форми шоу. У цієї форми свої закони. Головною умовою, що диктує правила гри, є ринковий механізм: художнє явище розглядається як бренд (торгова марка).

Звичаї, обряди, ритуали і церемонія в сучасному суспільстві (коли одночасно співіснують народна творчість, мистецтво і масова культура) змінюються дуже швидко. Деякі з них залишаються в незміненому стані, але тільки в окремих, вузькопрофесійних сферах діяльності або в архаїчних культурах. Основною формою реалізації традицій залишається свято в широкому сенсі цього слова. Особливістю проведення сучасних свят (державних, релігійних, суспільних, внутрішніх і міжнародних, зокрема професійних, спортивних, тематичних, сімейно-особистих) стало включення до їх складу будь-яких інших форм реалізації традицій, насамперед шоу.