7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції

В Україні значно переважає християнство. За кількістю релігійних громад найбільша частка припадає на Українська православна церква Київського патріархату (39,8 %), Українська православна церква Московського патріархату (29,4%), Українська греко-католицька церква (14,1%), Українська автокефальна православна церква (2,8%), Римо-католицька церква (1,7%), протестанти складають 2,4 %, мусульмани − 0,6 %, юдеї – 0,2%, інші − 2,1%.

Найпоширенішими звичаями в Українських Карпатах є проводи на полонину, гуцульське весілля та релігійні календарні свята, зокрема Різдво з новорічно-різдвяними колядками та щедрівками (в тому числі «Василя», «Водохреща», «Маланки», гуцульська «Розколяда») та Великдень (Пасха) з великодніми гаївками.

Великим святом для місцевих жителів є проводи гуцульських пастухів на віддалені гірські пасовища для випасу худоби. Вихід на полонину відбувається в травні і триває аж до вересня. Є три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів на полонині, − бринза, трембіта і ватра. Під полонинські наспіви ватаг запалюють вогнище – ватру, а парубки танцюють гуцульський ритуальний чоловічий танець «аркан» з маленькими топірцями в руках. Вівчарі пригощають усіх бажаючих будзом і вурдою. Завершуються проводи святковим концертом.

Досить цікавим є гуцульське весілля, адже навіть в теперішній час гуцули дотримуються своїх давніх традицій. В день весілля нареченого і наречену супроводжують бояри, дружби, дружки, світилки, свати, старости. Весілля сповнене веселих і жалібних пісень, танців, ігор, забав, жартів, дотепів. Не обходиться воно без короваю чи калачів, вишиваних чи тканих рушників, букетів, які чіпляють на одяг гостей і деревця. До церкви молодята їдуть на конях.

Серед релігійних свят оригінальністю святкування відзначається Різдво. За давньою традицією із обжинкових снопів виплітають деревце – «дідуха», в якому за повір’ям мешкають душі дідів-прадідів, опікунів дому. Господині вранці 6 січня запалюють «живий вогонь» в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв. Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя − варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя − це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед − символом вічного щастя праведників у небі.

На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками.

Встановлене Християнською Церквою на честь воскресіння із мертвих Ісуса Христа свято Великодня на Гуцульщині також відзначається багатством обрядових дій та звичаїв. У Вербну неділю гуцули приносять з церкви освячену вербу-шутку (на Гуцульщині її називають «б’єчка»), вдаряють злегка кожного із своєї родини, примовляючи: «Не я б’ю, б’єчка б’є – віднині за тиждень Великдень!» Освячена шутка-верба у понятті предків гуцулів володіла цілющими властивостями як така, що вітала Христа.

Для освячення в церкві у великодній кошик укладали паски, писанки і крашанки, сир, масло, ковбасу, вуджене м’ясо, сіль. Обов’язкові були гірка зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей, а також воскова свічка, встромлена в паску, − символ божественного світла і Христового воскресіння. Заможні ґазди їхали до церкви верхи на конях чи святочним возом, а бідні йшли пішки.

Багаті Українські Карпати і на проведення різного роду фестивалів. Останніми роками популярними стали так звані етнічні фестивалі, метою яких є повернення до місцевих традицій, їх відновлення та збереження, розвиток та популяризація звичаїв та обрядів, автентичного фольклору тощо. Найпопулярнішим в Українських Карпатах є «Гуцульський фестиваль», який щороку відбувається в різних областях українських Карпат, але неодмінно на території проживання етнічних гуцулів. Фестиваль є міжнародним, але його незмінною умовою залишається використання гуцульських автенту, говірки та атрибутики.

Регулярно в Українських Карпатах відбуваються фестивалі бринзи, баноша, меду, молодого вина та ін. Фестивалі проводяться в традиційний час – відповідно до збирання першого врожаю винограду чи повернення горян з полонин, збору меду, насамперед, для безпосередніх учасників робіт, а також для гостей. Все це стимулює розвиток туризму в цьому регіоні.

У межах національного природного парку «Синевир» традиційним стало проведення всеукраїнських фольклорно-етнографічних фестивалів «На Синевир трембіти кличуть» і «Проводи тваринників на полонини». Учасники свята мають можливість ознайомитися зі старожитностями, знаряддями праці вівчарів та їхньою продукцією, звичаями і традиціями краян, покуштувати традиційні страви цього регіону. На святі зазвичай є великий вибір сувенірів та виробів народних майстрів.