3. Основні підходи до вивчення і використання масової культури в туристичній характеристиці регіону

У соціокультурній практиці масова культура є новим, високим рівнем стандартизації системи образів художньої і соціальної престижності, новою формою організації «культурної компетентності» сучасної людини. Масова культура не породжує оригінальних художніх образів, а лише використовує, імітує явища різних областей спеціалізованої художньої культури, користується її формами, професійними навиками і продукує їх до рівня потреб масового споживача.

Туризм – неоднозначний, багатоплановий вид діяльності. З одного боку, це високопрофесійний вид економічної, господарської діяльності, з іншого – важливий компонент масової культури. Безперечно, що практика туризму безпосередньо пов’язана з проявами масової культури. Тому роблячи коротку характеристику регіону доцільно відзначити рівень розвитку масової культури в тій країні чи регіоні, що вивчається, а також основні напрями її розвитку, наводячи відповідні приклади і пов’язавши все сказане з можливим впливом на туризм.

Масова культура є похідною від індустріального суспільства. Її появі передував розвиток кінематографа, звукозапису, звуковідтворення, радіо, телебачення і інших засобів масової інформації (ЗМІ). Вони об’єднують людей в соціальне і культурне ціле, ставши в сучасному світі носіями культури, формуючи в людських масах стандартні смаки і форми «культурного споживання», поширюючи шаблони масової культури і в привілейованих, і в малозабезпечених верствах населення. В цьому аспекті сучасні можливості ЗМІ є майже безмежними, супутниковий зв’язок та інтернет здатні донести інформацію про події в світі мистецтва і культури до мільйонів людей в десятках країн світу.

Масова культура – це продукція, що знаходить відгомін в свідомості і душах мільйонів людей, здатна створювати позитивні і негативні емоції, викликати духовне і естетичне співпереживання і насолоду. Вона розрахована на велику аудиторію і не вимагає для свого сприйняття напруження розуму і відчуттів. Поняття «масова культура» вперше з’явилося в 1957 р. в США в збірці статей «Масова культура» під редакцією Б. Розенберга і Д. Уайта.

Але історія масової культури почалася набагато раніше. Появу масової культури деякі пов’язують з прийняттям в 1870 р. у Великобританії закону про обов’язкову загальну письменність, у результаті якої найширші верстви населення одержали можливість читати романи, тобто долучитися до головного результату художньої літератури XIX ст. У 1895 р. було винайдено кінематограф – нову форму художньої творчості, що не вимагає в глядачів навіть елементарної письменності для свого сприйняття. У цей же період отримала широке розповсюдження легка музика. Популярні пісні, мелодії, арії із оперет виконувалися самодіяльними музикантами в модних аристократичних і буржуазних салонах, ресторанах і кафе, на вулицях міст.

Все це співпало із кризою класичної художньої культури другої половини XIX – початку XX ст.

Масова культура, ледве народившись, розвивалася стихійно впродовж майже 100 років. Розвинені індустріальні і постіндустріальні суспільства, збільшуючи інтелектуальні навантаження, значно розширюють роль художньої культури в житті сучасної людини. «Мутація» художньої культури і мистецтва продовжується, набуваючи все нової форми і напрямів.

Національні і глобальні процеси, що посилюються в художній культурі, ведуть до посилення ролі масової культури в житті суспільства, народжуючи нові «шедеври», що базуються на функціональних особливостях, характерних для масової культури на противагу традиційній (етнографічній, народній) класичній (високій) культурі і авангарду.

Явища масової культури створюються професіоналами, які перетворюють складні символи художньої культури на загальнодоступні образи, поняття, схеми. Це звільняє людей від інтелектуальних зусиль, соціальної відповідальності і дає вихід їх емоціям на простішому, інфантильному рівні. У явищах масової культури, на відміну від художньої класики, споживач, як правило, виступає не пасивним глядачем (слухачем), а активним учасником творчого процесу. Це досягається шляхом постійної провокації (за допомогою вигуків «Підспівайте мені!», «Давайте разом!») або прямого включення споживача у видовищну дію: конкурси, вікторини, карнавали та ін. Особливе місце в масовій культурі посідає масове мистецтво, яке швидко розвивається. Створення феноменів масового мистецтва здійснюється на такому високому технічному рівні, що викликає щире захоплення не тільки у масового споживача, але й у представників художньої класики.

До основних функцій масової культури належать:

– зняття психологічної напруги і вихід з конфліктних ситуацій шляхом навчання, моделювання способів поведінки в різних нестандартних ситуаціях;

– спрощення пошуку і відбору інформації, вибору варіацій вчинків, думок в нестійкому, мінливому світі;

– формування національних ідеалів, стандартів – орієнтирів «високого» способу життя, гідного наслідуванню.

Вважається, що існує більше десяти основних напрямів сучасної масової культури. Обмежимося тими, які, на наш погляд, можуть безпосередньо виступати як умови розвитку туризму:

– індустрія розважального дозвілля, включаючи масову художню культуру, масові постановочно-видовищні уявлення, професійний спорт (як видовище для уболівальників), установи для проведення організованого розважального дозвілля (клуби, дискотеки, танцмайданчики тощо) та інші види шоу;

– індустрія оздоровчого дозвілля (курортна індустрія, оздоровчі, спортивні і фітнес-центри, медичні, фармацевтичні, парфюмерні і косметичні центри, кабінети, лікарні), включаючи оздоровчий і спортивний туризм;

– індустрія інтелектуального дозвілля (художня самодіяльність, колекціонування, кухні і клуби за інтересами, товариства прихильників будь-чого, науково-просвітницькі установи і об’єднання), включаючи культурний, релігійний, екологічний туризм;

– різного роду ігрові комплекси (від механічних ігрових автоматів до систем віртуальної реальності, включаючи розвиваючі та розважальні комплекси і парки).