3 .1.2. Характеристика біологічно активних речовин плодів глоду та оцінка їх якості

Дані наукової літератури по біохімічному складу глоду досить обмежені. Науковцями артемівській дослідній станції розсадництва ІС УААН України проведені дослідження по вивченню вітамінної цінності деяких форм та видів глоду [48, 51, 52].

В Азербайджані хімічний склад плодів інтродукованих видів глоду вивчали Е.Н. Новрузов, Ю.М. Зейналов. В Молдові – І.І. Жингуето, І.А. Руснак. В Дагестані – Т.Н. Даудова. В Білорусії – О.Г. Зуйкевич, Р.Е. Лойко, М.Г. Максименко. В Україні – В.П. Петрова, В.М. Меженський [34, 69, 70, 82].

Хімічний склад, а також властивості плодів глоду, за даними різних джерел огляду літератури, коливаються в широких межах. Як показують дослідження якості та урожайності сільськогосподарських культур, як важливого економічного чинника, дають можливість зробити висновок про те, що на урожайність та якість плодів, крім сорту, суттєво впливають кількість опадів, тип ґрунтів, рівень ґрунтових вод, сонячного опромінення, тощо [7, 48].

Нами проведені дослідження якості плодів глоду, вирощених в Артемівській дослідній станції розсадництва ІС УААН Донецької області, протягом 2006–2009 років.

Система досліджень складалася з таких факторів:

– урожайність і загальні об’єми можливої заготівлі плодів і видів глоду в природних ареалах;

– порівняльні якісні показники різних сортів і видів глоду протягом декількох років;

– організаційно-технічні заходи щодо заготівлі та переробки лікарської сировини на прикладі плодів глоду з метою мінімалізації економічних витрат і забезпечення високої якості готового продукту.

Зразки плодів глоду різних сортів і видів заготовляли у серпні-жовтні із дотриманням максимальної відповідності вимогам середньої проби. Аналізу піддавали зразки плодів глоду свіжого та сушеного різними методами. При цьому, свіжі плоди глоду в ході проведення біохімічних досліджень зберігали в холодильній камері при температурі 4–8°С, але не більше одного тижня, а сушені – в картонно-паперовій та поліетиленовій тарі не більше 12 місяців. Перед дослідженнями наважки сушених проб розмелювали, а свіжих подрібнювали згідно вимог ГОСТів, описаних у розділі 2.

Важливими показниками, які визначають смак будь якої культури є процентний вміст цукрів, кислотність та цукрово-кислотний коефіцієнт. Чим вищий останній показник, тим солодшими на смак є плоди.

Найбільш важливим показником якості плодів глоду є вміст масової частки сухих речовин (рис.3.4), який має важливе значення для промислової переробки. Їх кількість в готовій продукції безпосередньо залежить, в першу чергу, від вмісту у вихідній сировині.

Дані досліджень хімічного складу плодів глоду свіжого врожаю різних років показали, що умови досить спекотного літа 2007 і порівняно прохолодних та дощових 2008–2009 років суттєво вплинули на вміст в них сухих речовин. В умовах підвищеної вологості дещо знижувався вміст сухих речовин у зразках 2008 та 2009 років, що цілком закономірно.

Рис. 3.4. Масова частка сухих речовин в плодах різних сортів і видів глоду (в середньому за 2007–2009 рр.), %

НІР₀₅ 2007 р.= 2,3; НІР₀₅ 2008 р.= 2,1; НІР₀₅ 2009 р.= 2,2

В цілому за роки досліджень, найбільшим вмістом сухих речовин вирізнилися плоди глоду алма-атинського – 33,9 і сорту Шаміль – 32,9%, найменшу їх кількість відмічено у глоду східного – 20,8%, та сорту Китайський 1 – 19,4%.

Більшу частину (до 90%) сухих речовин складають вуглеводи (моно та дисахариди). Для людини вуглеводи є основним джерелом енергії, необхідної для життєдіяльності. Потреба дорослого організму у вуглеводах становить 400–500 г на добу.

Накопичення цукрів плодами в процесі дозрівання йде нерівномірно. У недозрілих (зелених) плодах, вміст цукрів зазвичай невеликий. У початковий період дозрівання, коли значна частина поживних речовин використовується на утворення тканин плоду, кількість цукрів може дещо знижуватися, а потім збільшуватися у процесі дозрівання [34].

Як показали наші дослідження, вміст цукрів у плодах досліджуваних сортів і видів глоду корелює з вмістом сухих речовин і є досить стабільним по роках (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3