4. Імунологічний період.

І.І. Мечников – «поет мікробіології», за образним визначенням Еміля Ру. Він створив нову епоху в мікробіології – вчення про несприйнятливість (імунітет), розробивши теорію фагоцитозу і обґрунтувавши клітинну теорію імунітету.

Одночасно накопичувалися дані про вироблення в організмі антитіл проти бактерій і їхніх токсинів, що дозволили П. Ерліху, розробити гуморальну теорію імунітету. У подальшій багатолітній і плідній дискусії між прихильниками фагоцитарної та гуморальної теорій було розкрито багато механізмів імунітету, і народилася наука імунологія.

Надалі було встановлено, що спадковий і набутий імунітет залежать від узгодженої діяльності п'яти основних систем: макрофагів, комплементу, Т- і В- лімфоцитів, інтерферонів, головної системи гістосумісності, – що забезпечують різні форми імунної відповіді. І.І. Мечникову і П. Ерліху в 1908 р. була присуджена Нобелівська премія.

12 Лютого 1892 р. на засіданні Російської академії наук Д.І. Івановський повідомив, що збудником мозаїчної хвороби тютюну є вірус, що фільтрується. Цю дату можна вважати днем народження вірусології, а Д.І. Івановського – її основоположником. Згодом виявилось, що віруси викликають захворювання не лише рослин, але і людини, тварин і навіть бактерій. Проте тільки після встановлення природи гена і генетичного коду віруси були віднесені до живої природи.