3.3. Нові методи визначення вологості сипучих продуктів

При розробці краще зроблених і швидших методів визначення вологості СП використовують високочастотне електричне поле, інфрачервоні промені, ядерно-магнітний резонанс (ЯМР), хроматографію у газовому середовищі й ін.

Високочастотне електричне поле створюється генератором із корисною потужністю 100 Вт із частотою 40 МГц. Наважки розмеленого зерна висушують між пластинками конденсатора протягом 14...18 хв (Бельгія).

Інфрачервоні промені мають значну пронизуючу спроможність, завдяки чому прискорюється випарювання вологи з наважки. Вологість СП визначають також виміром відбитка інфрачервоних променів за допомогою фотометрів.

Вологомір “Бароус-700” (Швеція) являє собою цифровий прилад. Він має заводське калібрування для твердої і м'якої пшениці, жита, ячменю, вівса, олійних культур, кукурудзи, рису. Прилад обладнаний швидкісними вагами, прокаліброваними на відважування наважки 250 г, тому при вимірах додаткових ваг не потрібно.

Температура регулюється автоматично за допомогою термоелементів протягом 2...15 с. Цифрові показники вологості відраховують у відсотках. Контроль і уточнення калібрування робиться потенціометрами.

У ФРН розроблений прилад C-AQVAMeter для швидкого визначення вологості зерна й ін. СП хімічним способом і з використанням реакції між карбідом кальцію і водою, у результаті якої виділяється ацетилен. Тиск, створюваний газом, вимірюється манометром, шкала якого проградуйована у відсотках вологості. Температура в реакційній посудині регулюється електронним перетворювачем.

Завдання

Кожний студент одержує індивідуальне завдання на визначення вмісту вологи різними методами у різній сировині і готовій продукції, робить висновок, як вміст вологи впливає на якість та безпеку сировини, напівфабрикатів та готової продукції.

5.2 методи визначення вмісту сухих речовин

5.  Визначення масової частки сухих речовин (СВ) рефрактометричним методом

5.1.  Загальні положення

Рефрактометричний метод використовують при визначенні масової частки сухих речовин у різних соках, цукровому буряку тощо.

У лабораторному рефрактометрі РЛ заломлююче тіло складається з двох скляних призм, укладених у пустотілий кожух. Верхня призма відкидається в сторону на шарнірі і дозволяє помістити декілька крапель досліджуваної рідини на поверхню нижньої призми.

Для одержання різкої межі між темною і світлою половинками поля зору (усунення райдуг) служить компенсатор, розташований на одній осі з важелем окуляра. Пересуванням важеля усувають світлорозсіювання і розпливчастість межі.

Техніка визначення. Перед початком роботи рефрактометр перевіряють за дистильованою водою (при 20 С). Якщо пунктирна лінія або центр кружка відхиляється від нуля, необхідно відрегулювати прилад за допомогою спеціального ключа.

Потім на центральну частину площини грані призми за допомогою сплавленої скляної палички наносять декілька крапель досліджуваної рідини, верхню частину призми опускають і щільно прикладають до нижньої рухливої частини, дивлячись в окуляр і пересуваючи його, знаходять найбільш різку межу між темною і світлою половинками поля зору. Цю межу установлюють так, щоб вона збіглася з пунктирною лінією або центром кола, після чого відзначають по шкалі масову частку сухих речовин.

При відліку показань приладу необхідно відзначити температуру, при якій проводилося визначення, і внести відповідну поправку. Роблять не менше 3-х визначень.

5.2.  Метод визначення вмісту сухих речовин рефрактометром застосовується для кондитерських виробів, розчинних у воді і не утримуючих ні молока, ні жиру, ні спирту: карамель льодяникова, карамельна маса, мармелад, зефір, драже, помадні корпуси цукерок.

Застосовувана апаратура і матеріали:

–  бюкси з кришками;

–  рефрактометри типу РПЛ-3; УРЛ;

–  мірні циліндри місткістю 10...25 см³;

–  скляні стаканчики – 50 см³;

–  скляні палички;

–  термометр із шкалою 100 °С, і ціною поділки 1;

–  марля.