1.2. Визначення вмісту вологи непрямим методом (висушуванням)

Вологу, що знаходиться в наважці досліджуваного продукту, переводять у пароподібний стан і видаляють пару в навколишнє середовище. Масову частку вологи в продукті визначають за різницею маси наважки до і після висушування.

При дослідженні майже всіх харчових продуктів вміст вологи (сухої речовини) визначають висушуванням наважки:

1) до постійної маси при атмосферному тиску і температурі 98...100 °С або 100...105 °С (арбітражний метод);

2) разовим – при температурі 130 °С протягом строго заданого часу (основний або стандартний метод);

3) до постійної маси з використанням або без використання інертного газу в умовах вакууму при 68...70 °С і нижче.

Приклади режимів сушіння наведені в табл. 1.

Таблиця 1 – Режими сушіння

Для визначення вологості в продуктах харчових виробництв широко застосовуються як прямі, так і непрямі методи. Прямі методи визначення вологості за принципом дії можна поділити на такі групи:

1.  Термографічні методи – висушування матеріалу до сталої маси; прискорене висушування; методи висушування вологих матеріалів з попереднім підсушуванням; експрес-методи висушування з використанням інфрачервоного випромінювання.

2.  Дистиляційні методи ґрунтуються на сумісній перегонці із досліджуваного продукту води і органічного розчинника, що не змішується з водою.

3.  Хімічні методи ґрунтуються на хімічній взаємодії води з деякими реактивами (металевий натрій, реактив Фішера). Масову частку вологи в досліджуваній пробі визначають за еквівалентною кількістю речовини, що утворилася в результаті реакції.

До непрямих методів визначення вологості продуктів харчової промисловості належать електрометричні методи, в яких вимірюють електропровідність і діелектричну проникність.

Кондуктометричний метод базується на залежності електричного опору матеріалу від ступеня його вологості: чим вища вологість, тим менший питомий опір матеріалу і тим вища його електропровідність.

Метод діелектричної проникності, або ємнісний метод ґрунтується на значній різниці величини діелектричної проникності (ДП) води (Е = 81) і сухих речовин (для сухого зерна, наприклад, Е коливається в межах 3...5). Отже, зі збільшенням вологості матеріалу збільшується його ДП.

ЯМР базується на поглинанні сильним сталим магнітним полем енергії більш слабкого змінного радіочастотного поля, зумовленого магнетизмом ядер досліджуваної речовини. При цьому масова частка водню в зразку визначається за інтенсивністю і конфігурацією кривої вихідного сигналу. Метод НВЧ базується на поглинанні енергії водою, що міститься в зразку, розміщеному в просторі між стінкою, збуджуваною генератором НВЧ-випромінювань, та приймачем.

Термографічні методи ґрунтуються на випаровуванні води із наважки, висушуванні матеріалу до сталої маси (при 105 °С) та прискореному висушуванні (при 130 °С) в сушильних шафах (рис. 1). При визначенні вологості у в'язких продуктах, що містять значну кількість речовин колоїдної дисперсності, використовують розпушувачі з метою збільшення поверхні висушування. Як розпушувач використовують кварцовий пісок із розрахунку 25 мг на 1 г сухої речовини наважки. Хороші результати дає метод висушування з паперовими роликами.

(2.1)

де W – масова частка вологи в продукті, %;

m₁ – маса порожньої бюкси, г;

m₂ – маса бюкси з продуктом до висушування, г;

m₃ – маса бюкси з продуктом після висушування, г.

Експрес-методи висушування базуються на використанні інфрачервоного випромінювання. Для швидкого видалення вологи застосовують спосіб вису­шування в інфрачервоних променях, які сприймаються не лише поверхнею матеріалу, який висушують, але й проходять у глибину його до 2...3 мм, що сприяє інтенсивному прогріванню. Джерелом інфрачервоних променів можуть бути нагріті електричним струмом металеві поверхні, що випромінюють хвилі в діапазоні 0,76...343 нм. На цьому принципі працюють прилади ВЧМ (рис. 2), ВНДІХП (конструкція К.Н. Чижової).