6. Визначення активної кислотності
Концентрацію водневих іонів виражають у частинах грам-еквівалента водню, що дорівнює 1.
Наприклад, при утриманні іонів водню 0,1 г/дм його концентрація [H+] складе 10–1 гекв/дм3, а при вмісті 0,0008 г/дм3 – 810–4 гекв/дм3. У хімічно чистій воді невелика частина молекул води дисоціює на водневі і гідроксильні іони з утворенням рівних їх кількостей Н2О Н+ + ОН–. При 25 °С вміст кожного іона у воді дорівнює 10–7 гекв/дм3, а розмір відбору обох концентрацій (константа дисоціації) [Н+] [ОН–] = 10–710–7 = 10–14. Цей добуток зберігає постійний розмір і в присутності речовин, при дисоціації яких утворяться водневі і гідроксильні іони. Тому цілком достатньо визначити концентрацію одного іона, щоб знайти концентрацію іншого. Звичайно визначають концентрацію водневих іонів і називають цей розмір рН. Вона змінюється від 1 до 14. Визначають електрометричним і калориметричним методом.
Електрометричний метод визначення рН
Робота рН-метра базується на перетворенні ЕРС електродної системи, що складається з вимірювального та допоміжного електродів, на постійний струм, сила якого пропорційна вимірюваній величині (рис. 8.1.). До рН-метрів ставляться такі вимоги: достатня точність показів, можливість проведення масових визначень активної реакції продуктів за малий інтервал часу, простота обслуговування та надійність у роботі .Універсальний іономір ЕВ-74 призначений для визначення в комплекті з іонселективними електродами активності одно- та двовалентних аніонів та катіонів (величини рХ) у водних розчинах (рис. 8.1).
До складу універсального іономіра ЕВ-74 входять перетворювач та підставка, на якій закріплюються електроди і встановлюється посудина із досліджуваним розчином. Перетворювач складається з блоків вимірювання, стабілізації, генератора керувальних імпульсів та трансформатора. На панелі перетворювача розміщені ручки оперативного
керування та показувальний прилад. Показувальний прилад для вимірювання рН в широкому діапазоні має шкалу 1...19 і для вимірювання у вузькому діапазоні з вищою точністю — шкалу 0....5 з межами вимірювання рН 4...9, 9...14 та 14...19. Діапазон 1...4 має окрему шкалу.
Межа основної допустимої похибки-іономіра під час вимірювання рН при налагоджуванні за зразковими буферними розчинами становить ±0,05.
Хід визначення рН.
Перед початком роботи перемикачі приладу встановлюють у положення і; та 1...19, після чого прилад вмикають у мережу і прогрівають протягом ЗО хв.
Ручна температурна компенсація використовується при постійній температурі розчинів, автоматична — при змінній. Для настроювання приладу на температуру розчину при ручній термоком-пенсації потрібно: перемикач «Термокомпенсатор» встановити в положення "Ручн."; натиснути кнопку одного із діапазонів вимірювання, але не 1...19; натиснути кнопку t і рукояткою «Температура розчину» стрілку показувального приладу виставити на значення за шкалою 0...100 відповідно до температури розчину.Перед зануренням у розчин електроди промивають дистильованою водою і залишки води видаляють фільтрувальним папером.Регулювання приладу проводять за буферними розчинами, які готують із реактивів для рН-метрії.Пробу продукту поміщають у склянку і ставлять на підставку. Відлік показання роблять після його встановлення. Час встановлення — 5 хв.
Для визначення рН густих продуктів їх розводять нейтральною водою на той індикатор, величина рН переходу якого близька до очікуваного рН досліджуваного продукту. Продукти розводять до сухих речовин 12-18 %. Внаслідок високої буферності продуктів харчових виробництв величина їх рН при розведенні майже не змінюється.
Калориметричний метод визначення рН
Калориметричний метод визначення рН заснований на застосуванні індикаторів, забарвлення яких залежить від значення рН. рН-індикатори застосовують у виді розчинів, індикаторних олівців і індикаторних папірців. Випускають два набори індикаторних папірців. Перший набір призначений для орієнтовного визначення рН. Він містить універсальні індикаторні папірці і кольорову шкалу порівняння. Другий набір використовується для точного визначення рН. У ньому є кольорові смужки з цифрами, які вказують вузькі діапазони чутливості, і індикаторні папірці, відповідні інтервалам переходу.
Найбільш актуальний показник “активна кислотність” у консервному виробництві, оскільки він впливає на склад і життєздатність мікрофлори. У продуктах, які характеризуються високою кислотністю (рН < 3,7), можуть розвиватися переважно цвілеві гриби і дріжджі, а також деякі кислотостійкі бактерії (молочнокислі, оцтова) у продуктах не кислотних, а також у продуктах із рН > 4,4 можуть розвиватися бацили і клостридії, котрі утворять термостійкі спори: представники гнильних, маслянокислі термофіли та ін., що викликають плоскокисле скисання консервів і бомбаж. Межею, яка умовно поділяє консерви на менш небезпечні – кислотні і більш небезпечні – некислотні, низько- і середньокислотні, прийняте значення рН 4,4, тому що при вищих значеннях цього показника може розвиватися небезпечний мікроб – Clostridium botulinum, котрий викликає харчові отруєння з летальним кінцем.
Контроль продукції консервних заводів, а також плодової, ягідної й овочевої сировини проводять потенціометричним методом; а наближені значення рН-розчинів можуть бути визначені за допомогою індикаторних папірців.
Активну кислотність м'яса та м'ясопродуктів визначають водними витяжками, приготовленими концентрацією 1:10. Суміш настоюють 30 хв при періодичному перемішуванні і фільтрують через паперовий фільтр. рН крові вимірюють після розведення її водою у співвідношенні 1:5 або 1:8, рН білка яйця в співвідношенні 1:4. Також застосовують потенціометричний і калориметричний (індикаторний) методи.
Метод визначення реакції середовища ґрунтується на використанні хімічних сполук — індикаторів, у присутності яких залежно від реакції середовища розчин забарвлюється в певний колір. При зміні реакції середовища колір розчину в присутності індикатора буде змінюватися відповідно до властивостей індикатора (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 Індикатори, що використовуються в контролі харчових виробництв
Назва індикатора | Інтервал рН зміни кольору | Колір у середовищі | |
|
| кислому | лужному |
Бромфеноловий синій | 2,8-4,6 | Жовтий | Синій |
Метиловий оранжевий | 3,1-4,4 | Жовтий | Оранжевий |
Бромкрезоловий зелений | 3,8-5,4 | Жовтий | Синій |
Метиловий червоний | 4,4-6,2 | Червоний | Жовтий |
Бромтимоловий синій | 6,0-7,6 | Жовтий | Синій |
Лакмус | 6,0-8,0 | Червоний | Синій |
Феноловий червоний | 6,4-8,2 | Жовтий | Червоний |
Крезоловий червоний | 7,2-8,8 | Жовтий | Червоний |
Тимоловий синій | 8,0-9,6 | Жовтий | Синій |
Фенолфталеїн | 8,2-10,0 | Безбарвний | Червоний |
Тимолфталеїн | 9,3-10,5 | Безбарвний | Синій |
Змішаний індикатор (суміш метилового червоного і бромкрезолового зеленого) | 3,8-6,3 | Червоний | Зелений |
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- Кафедра тхкмв і х методичні вказівки
- «Контроль якості та безпеки продукції галузі»
- Одеса онахт 2012
- Лабораторна робота №1 методи здійснення державного контролю за харчовими продуктами і відбірУ проб та підготовка їх до аналізів
- 1. Загальні положення
- 2. Відбір проб і загальні визначення
- 3. Підготовка проб до аналізу
- Приклади відбору проб зерна, борошна, і т. Д.
- Приклад відбору проб борошна для визначення фізико-хімічних показників
- 4. Завдання
- 5. Питання для самоперевірки
- 1. Загальні положення
- 2. Хімічні реактиви, які використовують для контролю якості та безпеки продукції галузі
- 3. Загальні правила поведінки з реактивами
- 4. Розчини і концентрації
- 4. Завдання
- Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 2, 6, 8; додаткова: 2, 4]
- Лабораторна робота №3 органолептичні методи оцінки якості харчової сировини і продуктів
- 1.Загальні положення.
- 2. Основні показники органолептичного методу, їх визначення
- 1.4. Визначення кольору борошна або висівок
- 2. Способи вираження показників органолептичної оцінки
- 2.1. Існує дві форми бальної оцінки:
- 3. Приклади оцінки органолептичних показників якості різних видів харчових продуктів
- 4. Кулінарні достоїнства крупи рису
- 4.1. Оцінка каші за 100-бальною системою
- 4.4. Консистенція
- 5. Завдання
- 1. Загальні положення
- 2. Визначення масової концентрації титрованих кислот у суслі і вині
- 4. Визначення молочної кислоти в кисломолочних продуктах
- 5. Визначення молочної кислоти у продуктах
- 6. Визначення активної кислотності
- 7. Визначення окисно-відновного потенціалу
- 1.2. Визначення вмісту вологи непрямим методом (висушуванням)
- 2. Визначення вологості стандартним методом
- 2.1. Загальні положення
- 3. Визначення вологості з використанням інфрачервоних променів на приладі вндгхп-вч
- 2.1.Визначення вмісту вологи у хлібі методом висушування в сушильній шафі
- 2.2. Визначення масової частки вологи в дріжджах
- 2.3. Визначення масової частки вологи
- 2.4. Метод визначення вологості зерна і зернопродуктів із попереднім підсушуванням і без нього
- Обробка результатів
- Визначення вологості без попереднього підсушування
- 3. Визначення вологості за допомогою електровологомірів
- 3.1. Загальні положення
- 3.2. Вимірювання вологості на приладі цвз-3
- Порядок роботи
- 3.3. Нові методи визначення вологості сипучих продуктів
- Проведення дослідів
- 5.3. Визначення вмісту сухих речовин у мармеладі, варенні, джемі і повидлі рефрактометричним методом
- 5.4. Визначення вмісту сухих речовин у концентрованих томатних продуктах
- 4. Завдання
- 5.Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 3, 5, 6, 7; додаткова: 1, 4, 5] Лабораторна робота №6
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.1.Метод визначення масової частки клітковини за Кюршнером та Ганеком
- 2.2. Метод визначення масову частку пектинових речовин у буряці
- Визначення масової частки азоту
- 1.Загальні положення
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.1.Визначення загального азоту методом к'єльдаля
- 2.2. Мікрометод к'єльдаля з мінералізацією досліджуваних проб
- 2.3.Визначення масової частки азоту амінокислот йодометричним методом за Попом і Стівенсом
- Контроль вмісту мінеральних речовин для забезпечення безпеки у продукції галузі.
- 1.Загальні положення
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.2 Визначення масової частий кальцію і магнію в соку комплексометричннм методом
- 3. Питання для самоперевірки
- 1.2. Порядок виконання роботи
- 1.2.1. Визначення масової частки цукрози в цукрових розчинах масовим та об'ємним методами з використанням поляриметричних кювет різної довжини
- 1.2.2. Визначення масової частки крохмалю в картоплі методом Еверса
- Контрольний дослід
- 1.2.3. Визначення масової частки крохмалю в кукурудзяному зерні методом Архиповича
- 2. Основні положення
- 2.1. Порядок виконання роботи
- 2.1.1. Визначення масової частки редукуючих цукрів у цукрі-піску методом Офнера
- Аналіз одержаних результатів
- 2.1.2. Визначення масової частки редукуючих речовин у крохмальній патоці методом Вільштеттера та Шудля
- 3. Завдання
- 4.Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 1, 3, 4, 5; додаткова: 1, 2, 3, 6] Список літератури Основна
- Додаткова