2. Визначення масової концентрації титрованих кислот у суслі і вині
Метод заснований на прямому титруванні відміряного об'єму сусла титрованим розчином лугу до нейтральної реакції.
Прилади і реактиви: конічна колба об'ємом 250...300 см3, бюретка на 25 см3, піпетка на 3 см3, скляна паличка, нагрівальний прилад, 0,1 і 1Н розчини гідроокису натрію або 0,4-процентний розчин бромметилового синього, буферний розчин із рН 7 (107,3 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняють у 500 см3 1Н розчину гідроокису натрію і доводять водою до об'єму 1 дм3).
Техніка визначення: у конічну колбу відбирають 10 см3 сусла (або вина), добавляють 20 см води, нагрівають до початку кипіння, щоб видалити вуглекислий газ. До проби додають 1 см3 індикатора і титрують 0,1 н розчином NaОН до появи зелено-синього забарвлення, після чого відразу доливають 5 см3 буферного розчину. Отриманий розчин служить розчином порівняння. Потім в іншу конічну колбу відбирають 10 см3 сусла (або вина), 30 см3 води, нагрівають до кипіння та додають 1 см3 індикатора і титрують 0,1Н розчином NaОН до появи забарвлення, ідентичного забарвленню розчину порівняння. При титруванні сусел, які не бродили, підігрівання не обов'язкове.
Розрахунок. Титровану кислотність виражають у міліграм-еквівалентах (мгекв) на дм3 або в грамах на дм3 і в перерахунку на винну, сульфатну або у випадку плодово-ягідних вин на яблучну кислоту, користуючись формулою
Т = Ка 100/V,
де Т – титрована кислотність, мгекв/дм3,
а – кількість 0,1Н розчину NаОН (або КОН), витраченого на титрування, см3;
V – об'єм проби, см3;
1000 – множник для перерахування на дм3.
Величина К виражає кількість міліграм-еквівалентів або в грамах кислоти відповідну 1 см3 розчину NаОН або КОН. Для 1 см3 0,1Н розчин К дорівнює 0,1 мгекв або 0,0075 г винної, 0,0067 г яблучної і 0,0049 г сульфатної кислот. Підставляючи ці величини у формулу і допускаючи, що V = 100 см3, після скорочень одержимо:
для винної кислоти Тв К = 0,70 а, г/дм3
для яблучної кислоти Тя К = 0,67 а, г/дм3
для сульфатної кислоти Тс К = 0,49 а, г/дм3,
вина і виноматеріали, соки плодово-ягідні спиртовані, методи визначення титрованих кислот (ДЕРЖСТАНДАРТ 14252-73).
II.
Кислотність молока і молочних продуктів, крім масла, виражають у градусах Тернера. Під градусами Тернера розуміють кількість см3 0,1Н розчину гідроксиду натрію, необхідного для нейтралізації 100 см3 або 100 г продукту.
Кислотність масла виражають у градусах Кеттстофера. Під градусами Кеттстофера розуміють кількість см3 0,1Н розчину гідроокису натрію, необхідного для нейтралізації 5 г масла, помноженого на два.
Підготування до дослідження аналогічне (1).
Проведення дослідів. У конічну колбу місткістю 150...200 см3 відмірюють за допомогою піпетки 10 см3 молока, додають 20 см3 дистильованої води і три краплі фенолфталеїну. Суміш ретельно перемішують і титрують розчином гідроксиду натрію (калію) до появи слабо-рожевого забарвлення, що відповідає контрольному еталону забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв.
Для приготування контрольного еталона забарвлення в таку ж колбу місткістю 150...200 см3 відмірюють за допомогою піпетки 10 см3 молока, 20 см3 води і 1 см3 2,5 % розчину сірчанокислого кобальту. Еталон придатний для роботи протягом однієї зміни, для більш тривалого зберігання в нього може бути додана одна крапля формаліну.
Кислотність молока в градусах Тернера дорівнює кількості 0,1Н розчину гідроксиду натрію, витраченого на нейтралізацію 10 см3, помноженого на 10.
Розбіжність між паралельними визначеннями повинна бути не більше 1°Т.
Молоко і молочні продукти.
Методи визначення кислотності (ДЕРЖСТАНДАРТ 3624-67).
Визначення масової концентрації титрованих кислот у консервному виробництві визначають шляхом титрування лугом в усіх вільних кислот і кислих солей, що знаходяться у водяній витяжці.
Продукти, до складу яких входить рідина, яка легко фільтрується, і концентрація розчинених речовин в обох фазах (твердої і рідкої) вирівняна (наприклад компоти і маринади), ретельно перемішують і відокремлюють рідку фазу. З останньої відбирають 50 г, переносять кількісно за допомогою дистильованої води при температурі 16...20 °С у мірну колбу місткістю 250 см3 і доводять до мітки водою.
Так само відбирають і соки без м'якості, продукти густі, рідкі, але погано фільтровані, порошкоподібні, і гетерогенні без процесів дифузії розчинених речовин (наприклад, сиропи, пюре, повидло, соки з м'якоттю, овочеві закусочні консерви) при необхідності ретельно перемішують, потім зважують у хімічній склянці 25 г подрібненого продукту з точністю до 0,01 г переносять гарячою дистильованою водою через лійку в мірну колбу місткістю 250 см3 і доливають дистильованою водою до мітки і, закріпивши пробкою, знову перемішують. Рідину фільтрують через сухий складчастий фільтр або через вату.
Сушені або заморожені продукти подрібнюють, розрізаючи на дрібні шматочки і видаляють кісточки і насіннєве гніздо з насінням, заморожені продукти попередньо розморожують у закритому посуді. Рідину, яку отримали при цьому, додають у продукт перед гомогенізацією. Подальшу підготовку зразка проводять так, як описано вище.
Водяну витяжку титрують розчином гідроксиду натрію (0,1 моль/дм3) до рН 0,1.
У хімічну склянку для титрування беруть 25...100 см3 приготовленої водяної витяжки, підбираючи такий її об'єм, щоб на титрування витрачалося від 10 до 25 см3 гідроксиду натрію. Дослідний розчин титрують при швидкому безперервному помішуванні до рН 6,0, потім трохи повільніше до рН 7,0, після чого титрування ведуть таким способом: одночасно доливають по 4 краплі титрованого розчину, відмічаючи об'єм, який витрачається і значення рН, обережно доводять рН розчину до 8,1. Загальну кислотність розраховують на кислоту, яка переважає в продукті, про що завжди є дані у відповідних стандартах на досліджувані об'єкти. Масову частку кислот Хк (%) обчислюють за формулою
,
де V – об'єм розчину (NаОН) = 0,1 моль/л, який витрачається на титрування, см3;
С – молекулярна концентрація титрованого розчину NаОН, моль/дм3;
М – молярна еквівалентна маса органічної кислоти, на яку ведуть розрахунок, г/моль;
V0 – об'єм, до якого доведена наважка, см3,
т – маса досліджуваного продукту, г;
V1 – об'єм розчину, взятого на титрування, см3.
Обчислення проводять до однієї значущої цифри після коми. Описаний метод є арбітражним.
Візуальний метод визначення заснований на титруванні досліджуваного розчину гідроксиду натрію в присутності індикатора фенолфталеїну.
У конічну колбу для титрування беруть піпеткою 10...50 см3 фільтрату дослідного зразка з таким розрахунком, щоб у залежності від очікуваної кислотності на титрування витрачалося від 5 до 15 см3 розчину NaОН при безперервному перемішуванні до появи рожевого забарвлення, яка не зникає протягом 30 с. Обчислення результатів проводять за формулою, наведеною в попередньому методі.
Метод визначення кислотності зерна, призначеного для продовольчих, фуражних і технічних цілей, за бовтанкою оснований на здатності кислотореагу-ючих речовин зерна нейтралізувати луг, яким титрують водяну суспензію розмолотого зерна.
Підготовка до випробувань. Із середньої проби розподільником або вручну виділяють 50 г зерна, очищають його від сторонніх домішок, за винятком зіпсованих зерен, і розмелюють на лабораторному млині так, щоб усе розмолоте зерно пройшло через сито № 0,8.
Розмолоте зерно переносять на скляну пластину, перемішують, розподіляють рівним шаром і придавлюють іншим склом такого ж розміру так, щоб шар під склом утворився не товстіше 3...4 мм. Потім, знявши верхнє скло, відбирають не менше, ніж із 10 місць, 2 наважки розмолотого зерна масою по 5 г кожна.
Проведення випробування. Зважену наважку розмолотого зерна висипають у суху конічну колбу і доливають 100 см3 дистильованої води. Вміст колби негайно перемішують збовтуванням до зникнення грудочок. Частинки, які прилипли до стінок, змивають дистильованою водою із промивалки. В отриману бовтанку добавляють 5 капель 3-процентного розчину фенолфталеїну, збовтують і титрують 0,1 моль/дм розчином гідроксиду натрію. Титрування ведуть повільно, особливо наприкінці реакції, при постійному збовтуванні колби до появи ясного рожевого забарвлення, яке не зникає при спокійному стані колби протягом 30 с.
У тих випадках, коли при визначенні кислотності вихідна бовтанка утворюється інтенсивно забарвленою, необхідно мати для порівняння іншу бовтанку із дослідного зерна і при титруванні постійно порівнювати отриманий відтінок із початковим кольором бовтанки.
Опрацювання результатів. Кислотність (X) у градусах кислотності визначають об'ємом 1 моль/дм3 розчину гідроксиду натрію, необхідного для нейтралізації кислоти в 100 г продукту і обчислюють за формулою
Х = V 100 / т 10,
де V – об'єм точно, 0,1 моль/дм3 (Н) розчину лугу (з урахуванням попра-вочного коефіцієнта до титру лугу), який витрачається на титрування, см3;
т – маса наважки розмолотого зерна, г;
1/10 – коефіцієнт перерахунку 0,1 моль/дм3 розчину лугу на 1 моль/дм3 (Н).
Обчислення проводять до сотих часток градуса з наступним округленням до десятих часток градуса. ДЕРЖСТАНДАРТ 10844-74. Зерно. Метод визначення кислотності по бовтанці.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- Кафедра тхкмв і х методичні вказівки
- «Контроль якості та безпеки продукції галузі»
- Одеса онахт 2012
- Лабораторна робота №1 методи здійснення державного контролю за харчовими продуктами і відбірУ проб та підготовка їх до аналізів
- 1. Загальні положення
- 2. Відбір проб і загальні визначення
- 3. Підготовка проб до аналізу
- Приклади відбору проб зерна, борошна, і т. Д.
- Приклад відбору проб борошна для визначення фізико-хімічних показників
- 4. Завдання
- 5. Питання для самоперевірки
- 1. Загальні положення
- 2. Хімічні реактиви, які використовують для контролю якості та безпеки продукції галузі
- 3. Загальні правила поведінки з реактивами
- 4. Розчини і концентрації
- 4. Завдання
- Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 2, 6, 8; додаткова: 2, 4]
- Лабораторна робота №3 органолептичні методи оцінки якості харчової сировини і продуктів
- 1.Загальні положення.
- 2. Основні показники органолептичного методу, їх визначення
- 1.4. Визначення кольору борошна або висівок
- 2. Способи вираження показників органолептичної оцінки
- 2.1. Існує дві форми бальної оцінки:
- 3. Приклади оцінки органолептичних показників якості різних видів харчових продуктів
- 4. Кулінарні достоїнства крупи рису
- 4.1. Оцінка каші за 100-бальною системою
- 4.4. Консистенція
- 5. Завдання
- 1. Загальні положення
- 2. Визначення масової концентрації титрованих кислот у суслі і вині
- 4. Визначення молочної кислоти в кисломолочних продуктах
- 5. Визначення молочної кислоти у продуктах
- 6. Визначення активної кислотності
- 7. Визначення окисно-відновного потенціалу
- 1.2. Визначення вмісту вологи непрямим методом (висушуванням)
- 2. Визначення вологості стандартним методом
- 2.1. Загальні положення
- 3. Визначення вологості з використанням інфрачервоних променів на приладі вндгхп-вч
- 2.1.Визначення вмісту вологи у хлібі методом висушування в сушильній шафі
- 2.2. Визначення масової частки вологи в дріжджах
- 2.3. Визначення масової частки вологи
- 2.4. Метод визначення вологості зерна і зернопродуктів із попереднім підсушуванням і без нього
- Обробка результатів
- Визначення вологості без попереднього підсушування
- 3. Визначення вологості за допомогою електровологомірів
- 3.1. Загальні положення
- 3.2. Вимірювання вологості на приладі цвз-3
- Порядок роботи
- 3.3. Нові методи визначення вологості сипучих продуктів
- Проведення дослідів
- 5.3. Визначення вмісту сухих речовин у мармеладі, варенні, джемі і повидлі рефрактометричним методом
- 5.4. Визначення вмісту сухих речовин у концентрованих томатних продуктах
- 4. Завдання
- 5.Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 3, 5, 6, 7; додаткова: 1, 4, 5] Лабораторна робота №6
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.1.Метод визначення масової частки клітковини за Кюршнером та Ганеком
- 2.2. Метод визначення масову частку пектинових речовин у буряці
- Визначення масової частки азоту
- 1.Загальні положення
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.1.Визначення загального азоту методом к'єльдаля
- 2.2. Мікрометод к'єльдаля з мінералізацією досліджуваних проб
- 2.3.Визначення масової частки азоту амінокислот йодометричним методом за Попом і Стівенсом
- Контроль вмісту мінеральних речовин для забезпечення безпеки у продукції галузі.
- 1.Загальні положення
- 2.Порядок виконання роботи
- 2.2 Визначення масової частий кальцію і магнію в соку комплексометричннм методом
- 3. Питання для самоперевірки
- 1.2. Порядок виконання роботи
- 1.2.1. Визначення масової частки цукрози в цукрових розчинах масовим та об'ємним методами з використанням поляриметричних кювет різної довжини
- 1.2.2. Визначення масової частки крохмалю в картоплі методом Еверса
- Контрольний дослід
- 1.2.3. Визначення масової частки крохмалю в кукурудзяному зерні методом Архиповича
- 2. Основні положення
- 2.1. Порядок виконання роботи
- 2.1.1. Визначення масової частки редукуючих цукрів у цукрі-піску методом Офнера
- Аналіз одержаних результатів
- 2.1.2. Визначення масової частки редукуючих речовин у крохмальній патоці методом Вільштеттера та Шудля
- 3. Завдання
- 4.Питання для самоперевірки
- Література: [основна: 1, 3, 4, 5; додаткова: 1, 2, 3, 6] Список літератури Основна
- Додаткова